У суботу у Дніпрі пройшов форум «Валить нельзя остаться», організований ГО «Платформа Громадський Контроль». У своєму блозі Роман Повзик вже поділився тезами частини спікерів. Хіба можна залишати без уваги інших? 

Цього тижня ми з «Magnum Opus» організували у Полтаві презентацію книги Сергія Жадана «Тамплієри». Для нас цей захід став наймасштабнішим. Ми вирішили поділитися інструментами, використаними у промоції. Впевнений, вони будуть корисними для організаторів будь-яких подій. 

Сьогоднішня акція Конгресу українських націоналістів біля «Сбербанку» — доказ того, що без належної підготовки навіть корисна ініціатива виглядатиме незрозуміло та несерйозно.  

Часи, коли соціальні медіа використовувалися тільки для обміну повідомленнями і публікування котиків, давно минули. Сьогодні вони стали ефективнішими за книгу скарг і пропозицій. Три кейси, про які розповім нижче, ілюструють цю тезу найкращим чином. 

27-28 січня в Жешуві відбувся Десятий Форум Європа — Україна. Мені пощастило побувати на заході, послухати з десяток обговорень і спробувати зробити свій висновок куди і навіщо ми біжимо. 

18 грудня відбулися перші вибори до Великосорочинської ОТГ. Перемогу отримав Павло Полєков, набравши 70,15%. Крім того, він провів до ради 15 депутатів (їх загальна кількість — 22). Я мав можливість спостерігати за процесом зсередини. І як тут змарнувати шанс поділитися таким досвідом? 

17 грудня в Києві відбулася фінальна зустріч програми міжредакційних обмінів від Media Development Foundation. Ще невідомо точно, але скоріш за все в кінці року ініціатива припинить своє існування. На зустріч приїхала і «полтавська діаспора» (як нас, сподіваюсь, що з любов’ю, назвали організатори).

П’ятницю і суботу я провів у Полтавському осередку Української Академії Лідерства. Це освітня програма нового типу для талановитої молоді, яка тільки-но закінчила школу. Разом з Романом Повзиком і Катериною Кролевською ми вчили студентів УАЛ ефективним медіакомунікаціям.  

Цими вихідними я вперше побував у Вінниці: зненавидів місцеве таксі, побачив непрацюючий фонтан Президента і отримав розуміння економічних аспектів прийняття політичних рішень. 

З приходом Андрія Шевченка на тренерській місток українська футбольна збірна нарешті почала хоча б якось працювати в сфері PR. Хочеться вірити, що ці невеликі кроки стануть початком системної і ефективної комунікації між командою і вболівальники. Адже зараз вона перестала бути приємним доповнення до якихось загально футбольних речей і стала обов’язком кожної команди, тим паче національної.