Ностальгія за Magnum Opus та кілька порад молодим полтавським організаторам культурних подій

Як все починалося. Афіші від руки і кур’єрська служба на мінімалках

Я приєднався до Magnum Opus у 2012 році. Після одного з виступів у антикафе “Посиденьки” (воно знаходилося перед Білою Альтанкою) мене запросили долучитися до команди та спробувати попрацювати разом. 

Виступ Романа Повзика на одному з заходів у "Посиденьках"

На той час мистецьке об’єднання організовувало заходи, активно співпрацювало з “Творчим Кременчуком”. Фактично, учасниками вечорів були самі “магнумівці”. Або ж це були спільні події з вже згаданим ТК та іншими подібними об’єднаннями. Вже формувалася своя аудиторія. 

Великих можливостей не було. Тому ми викручувалися, як могли. Наприклад, з посмішкою згадую, як афіші нам малювали від руки. Потім їх фотографували і завантажували у соціальні мережі. Працювати з медіа ми теж тільки вчилися. І були дуже далекі від того, щоб використовувати їх професійно. 

Нашим головним інструментом була адресна робота з глядачами. Як це виглядало: відкриваєш список друзів у “Вконтакті” і пишеш усім, хто потенційно може прийти на захід. Як правило, людина ще й візьме з собою друзів або другу половинку. З постійною, своєю аудиторією зідзвонювалися. Можна було ще й поговорити за життя — плюсик у карму та бонус до лояльності. 

Квитки ми намагалися максимально розповсюдити до події. Це гарантія, що людина точно її відвідає. В іншому випадку спрацьовує принцип “обіцяти — ще не одружитися”. Пізніше ми почали співпрацювати з кафе та бібліотеками, де залишали квитки на продаж. А на той час кожен з нас був кур’єром, який привозив їх глядачам. Раз на день робили зріз: хто і скільки реалізував. 

Грудень 2012 року - глядачі на квартирнику "Вінші"

Ми не робили заходи, коли люди просто виходять один за одним і щось там читають. Кожного разу намагалися придумати концепцію. Відвідували події на той час, як правило, 25-30 глядачів. 

Пік діяльності Magnum Opus. Від квартирників до комерційної події на 300 відвідувачів

Пік діяльності Magnum Opus припав на 2014 — 2017 роки. Від камерних заходів, про які я писав вище, ми перейшли до організації в Полтаві великих культурних подій. Івенти, де виступали самі “магнумці” тепер складали лише невелику частку від нашої загальної навантаженості. 

Аналізуючи нашу діяльність зараз, розумію, що ми зробили великий крок вперед якому-ніякому проектному менеджменту. Ми чітко розділили сфери роботи, рухались за календарним планом, ставили дедлайни і постійно робили зрізи виконання задач. Пов’язую наш розвиток також з тим, що до нас приєднався Сашко Ткаченко, який переїхав з Кременчука. Для мене він був і залишається уособленням системності. Також це одна з сильних якостей Романа Повзика.

Частина нашої команди з письменником Максом Кідруком

Крім того, ми почали ефективно використовувати медіа. На “Полтавщині” у Magnum Opus є окремий проект, куди ми готували матеріали про культурне життя Полтави. Також розсилали їх на інші ЗМІ. З кожного заходу ми намагалися витягти максимум інфоприводів: і до, і після. Активізувалися і у соціальних мережах: спочатку тільки у “Вконтакте”, потім і у Facebook.

Значно покращилася якість контенту. Команду поповнили дизайнер Макаренко та Анна Ютченко, яка знімала відео та робила фото. Ми також почали залучати фотографів на заходи за невеликі кошти. Зрозуміли один дуже важливий принцип: чим більше людей поділяться своїми фотографіями після події — тим більше глядачів ми отримаємо в майбутньому. 

Кульмінацією всього описаного вище стала презентація “Тамплієрів” Сергія Жадана у Краєзнавчому музеї. Тоді ми ставили собі планку у 250 відвідувачів, їх прийшло 300. До речі, колись на прикладі цієї події я описував інструментарій, який ми використовували. Думаю, загалом, актуально і зараз: https://blog.poltava.to/starostin/6164/. 

Презентація «Тамплієрів» Сергія Жадана в Полтаві

Поради молодим організаторам культурних подій

Хочеться, щоб і зараз у Полтаві було активне культурне життя. Тому ось кілька порад молодим організаторам, які, можливо, захочуть продовжити нашу справу:

• Кожен захід — це окремий проект. Тільки у такій системі координат можна працювати ефективно;

• Використовувати потрібно всі доступні медійні інструменти. Вище я давав посилання на наш кейс з презентацією Сергія Жадана. Його можна взяти за основу, але зважайте скільки часу вже минуло;

• Максимально залучайте до промоції подій лідерів громадської думки, студентських активістів, блогерів;

• Робота над заходом не закінчується після його проведення. Фото та відео звіти, інтерв’ю з автором, репортаж — все це має велике значення;

• Не бійтеся йти на діалог з місцевою владою та бізнесом. Таке партнерство може допомогти залучити додаткові ресурси, яких завжди не вистачає;

• Медійність вашої команди/організації — це запорука довіри до вас. Над нею треба постійно працювати і поза заходами теж. Тому ми робили достатньо багато мистецьких проектів. Наприклад — "Люди читають" — де полтавці декламували творчість українських авторів (нижче спецвипуск з відомими письменниками та поетами). 

  Magnum Opus.Люди читають: Василь Симоненко