Графіті у Полтаві. Що подивитися самим і показати туристам

50 метрів української історії

Графіті-меморіал Небесній Сотні з’явився у місті десь 4 роки тому — у липні 2014. Він знаходиться прямо біля стадіону Бутовського, а довжина роботи сягає десь 50 метрів. Автор графіті — Дмитро Білокінь. Але з ідеями і реалізацією активно допомагали ультрас «Ворскли». На створення малюнку пішов цілий місяць.

Графіті-меморіал Небесній Сотні у Полтаві

Робота вражає своїми масштабами. Тут дівчина-Україна, якій не до посмішок, на фоні палаючого тризуба. А справа і зліва від неї наша історія, починаючи ще з давніх-давніх часів і закінчуючи Майданом та війною з Росією.

Коли вперше побачив це графіті, стояв і кілька хвилин вдивлявся у кожну деталь. Зараз буде кліше з кліше, але тут дійсно затамовує подих. Впевнений, що реакція у будь-кого іншого така сама. Цікаво також було читати знайомим з іншої країни міні-лекцію з історії України по цьому малюнку.

Графіті-меморіал Небесній Сотні — обов’язкова частина будь-якої екскурсії Полтавою. Тим більше, знаходиться він у самісінькому центрі міста.

Дівчинка з квітами, яка завжди посміхається

Дівчинку з квітами можна побачити по дорозі до стадіону. Мурал намалювали на стіні старої триповерхівки за адресою Соборності 40, А. Це прямо навпроти офісу «Совісті України». Пам’ятаєте «Follow the white rabbit» у Льюїса Керрола? А тут можна слідкувати за бабусею, яка несе пакет з символікою партії.

Перший мурал у Полтаві

Цей мурал — перший у місті. Інвестували у його створення самі полтавці, роблячи пожертви на платформі «Зміст». Ідею запропонував співзасновник полтавської «Платформи» Артур Кобзар. Гроші пішли на фарбу, а художник Саша Корбан працював безкоштовно. Тому малюнок має ще й крутий бекграунд.  Саме його існування — це вже доказ, що місто можна і треба змінювати на краще.

Дівчинка на малюнку вийшла реалістичною. А перший млинець — дуже смачним. Тому у майбутньому чекаємо на збільшення кількості таких об’єктів у Полтаві.

Рухайся на виїзд з міста, щоб в’їхати у вуличну культуру

На залізничному в’їзді майже до кожного міста є паркани з графіті. Полтава — на щастя, не виключення. Якщо доїхати до Інстуту Зв’язку, потім дійти до переїзду і хвилини три рухатися вздовж колій у бік Яківців, побачите шикарний арт-об’єкт. Про нього, до речі, знають мало полтавців. Думаю, проблема у віддаленості.

Одна з робіт на в'їзді до Полтави

Більшість робіт тут художника Cirbi. Навіть у далекому-далекому 2007, коли ми з друзями теж намагалися щось малювати, його вже вважали найкращим у Полтаві. Судячи з цієї стіни, нічого не змінилося. Важко уявити, скільки сил і часу йде на кожне зображення.

Свіжа робота на паркані

Це місце ідеально підходить для фотосесій, зйомок відео. Та і просто показати його гостям не соромно. Паркан вже повністю розписаний, але я думаю, що з часом є сенс замінювати потьмянівші роботи на новіші.

Ще одна робота художника Cirbi

Фестиваль поїхав, малюнки залишились

У одинадцятому у Полтаві проходив графіті-фестиваль. Наскільки я пам’ятаю, кошти на проведення тоді виділяли ОДА і міськрада. Роботи можна і досі побачити на одному з закинутих складів біля «Екватору». Звичайно, вони трохи потьмяніли, ще й місцезнаходження не дуже вигідне — будівля трохи у низині. Але якщо йти сюди цілеспрямовано, можна побачити з десяток малюнків.

Один з малюнків коло "Екватору"

Є роботи і у середині складу. Але атмосфера тут не надто доброзичлива. Усюди валяється бите скло та бульбулятори. А вхід завалений гілками, через які треба пробиратися. Графіті тьмяні, але кілька зображень і досі виглядають дуже пристойно.

В ідеалі, якщо все це почистити і привести до ладу, міг би вийти класний простір по типу київського «Арт-заводу «Платформи». Та це вже питання до власників цієї нерухомості і їхньої мотивації вкладати сюди кошти.

Неприємний бонус — «графіті курця»

Як і в будь-якому іншому місті, у Полтаві вистачає «графіті курця». Такі написи є на кожному районі. Хтось пише на стіні «30 см», хтось класичне «Кабан», а у третього вистачає фантазії криво вивести «Ти чмо».

Напис на одному з будинків в районі Огнівки

Такі написи — це об’єктивна реальність. Але до мистецтва вони не мають жодного відношення. Тому плутати їх з графіті не треба. А якщо комусь і показувати, то хіба що у якості сумного жарту.

Чим більше графіті  — тим краще

Пік розвитку графіті у Полтаві припав десь на кінець нульових — початок десятих. Багато робіт, на жаль, до сьогодні не дожили. Але серед тих, що залишилися, є дуже гарні. Про них варто знати і показувати людям, які приїздять до міста.

А зараз є сенс подумати ще й про «муралізацію» Полтави. Позитивний кейс з краудфандингом вже маємо. А такі роботи у спальниках допомогли б привернути увагу і до них. За прикладом далеко ходити не треба, на кожній другій будівлі в районі столичного метро «Харківська», є мурал. А це околиця міста.

Збільшення кількості якісних робіт у Полтаві — це і збільшення його привабливості. Є що показати — значить є, за чим приїздити.