Як працюють історії у Facebook. Про проект #МовчазніГерої з заступником голови ПОДА Романом Товстим
Історії — найефективніший метод роботи у соціальних мережах. Людям найцікавіше читати про інших людей. Один з прикладів використання сторітелінгу — наш проект з заступником голови ПОДА Романом Товстим. Він розповідає про пожежників Полтавщини і називається #МовчазніГерої.
Ми придумали і реалізовуємо проект #МовчазніГерої разом з заступником голови Полтавської ОДА Романом Товстим. Це історії пожежників, які працюють на Полтавщині. Боротьба з надзвичайними ситуаціями — як раз одна з тем, якими опікується Товстий у адміністрації, тому хто, як не він має про них розповідати?
Робота пожежника може бути і такою :)
Ефективнішим з точки зору промоції історій був би відео формат. Але ми б навряд отримали такі щирі відповіді. Люди, які до цього не працювали перед камерою, як правило, починають шарітися, щось бубоніти. Тому обрали класику: фотографії та текст.
Пожежники говорили про себе, свої родини, відчуття, коли їдуть на виклик, усвідомлення великої небезпеки. Все це по-справжньому і вони у своїх розповідях були такими, як є. Тому їх історії, які переповідає Роман Товстий на своїй сторінці, чіпляють.
Чиновник — не інформатор, він має бути цікавим
Прес-служби багатьох держслужбовців хворіють інформуванням. Вони просто звітують про виконану роботу: «провів нараду», «попрацював у районі». І так у кожній публікації. По суті, той самий прес-реліз, але соціальні мережі функціонують зовсім по-іншому.
Людям набагато цікавіші емоції. Вони заходять у Facebook за ними та чиїмось досвідом. А які почуття може викликати сухий виклад змісту робочої зустрічі? Правильно, ніяких.
У роботі з нашими замовниками ми постійно створюємо нові проекти та смисли. Потрібно викликати емоції, ще й бути цікавими та корисними для підписників. І робиться все це не тільки для більших охоплень і формування позитивного іміджу. Хоча і для них також, це ж наша робота. Розповідаючи про щось важливе, ми ще й виконуємо соціальну функцію.
Чому ми присвятили проект історіям пожежників
Пожежники — люди зовсім непублічні. Дуже рідко можна десь почути їх історії. Але в той самий час вони виконують важливу роботу. Ну як важливу — як мінімум ризикують своїм життям. Тому про це потрібно говорити, а мешканці області мають знати своїх героїв в обличчя.
Цікаво, що більшість пожежників не бачать у собі героїв. Коли ми спілкувалися з ними і говорили щось подібне, вони тільки посміхалися або відводили очі. Для них це така сам робота, як, наприклад, для мене написання цього тексту. І ставляться вони до неї аналогічно — просто беруть і виконують, бо хтось же має це робити.
Частина героїв проекту #МовчазніГерої
Ця простота ДСНСників викликає ще більше поваги. Крім того, робить наш проект ціннішим. Бо самі вони б навряд почали комусь розповідати про свою роботу. А тим більше — публічно писати про неї у соціальних мережах.
Він працює. Які результати дає проект на першому етапі
Про запит на історії у соціальних мережах говорять показники проекту. В середньому публікації набирають по 100 лайків, а десятки користувачів репостять їх собі на сторінки. Крім того, про проект почали згадувати локальні полтавські спільноти у Facebook.
Одна з публікацій проекту
Також ми вирішили одну з задач замовника. Серед усіх його напрямків ДСНС і загалом боротьба з надзвичайними ситуаціями — не найпопулярніший. Ми ще раз нагадали про нього і показали роботу пожежників зі сторони звичайних людей.
Думаю, у майбутньому проект можна все ж таки спробувати перевести у відеоформат. Після перших інтерв’ю пожежники будуть вже краще налаштованими на спілкування і зможуть спокійніше розповідати про себе на камеру.
До речі, цінність історій залишатиметься такою самою, якщо розповідати їх не лише про когось, а й про себе. Вже найближчим часом вони складатимуть значну частину контенту блогерів, політиків, брендів. Тому варто подумати про сторітелінг і його використання прямо зараз. Цікавих історій навколо на всіх може і не вистачити.