20-21 лютого в Києві пройшов Другий Конгрес «Промоція літератури в Україні». І я там був. Мед пиво не пив, але сидів у залі з розумним виразом обличчя і подекуди вставляв свої п’ять копійок.

Декілька днів тому сходив в кіно на «Мерзенну вісімку». І зрозумів, що в роботі нинішнього складу Полтавської міської ради також не обійшлося без руки режисера Квентіна Тарантіно. 

Вчора цілий день збирався з думками, щоб зробити в одній з соціальних мереж пост-привітання Артема Мілевського з Днем народження (одіозному футболісту виповнився 31 рік), але так і не знайшов правильних слів. Натомість зрозумів одну дуже цікаву річ.

Кажуть, в бібліотеці можна зустріти лише колекціонерів вугрів і невдах. Кажуть, бібліотека — це зовсім не модно, вона давно стала пережитком минулого. Але я думаю, точніше, я впевнений, що бібліотека не втрачає актуальності і сьогодні. 

Похмурий ранковий тролейбус тряскотів по дорозі з Алмазного до Центру. Ті самі знесилені люди, та сама груба жінка-кондуктор. Нічого незвичного, кожен просто виконував свою давнозавчену роль.

Кінотеатр «Алмаз», який розташований за адресою вул. Героїв Сталінграду 1, було введено в експлуатацію в листопаді 1990 року. 2 кінозали (один на 240, інший на 760 місць) мали забезпечувати дозвілля молоді з прилеглих районів.