Що потрібно знати для роботи на виборах у полтавських ОТГ
У своєму блозі Діонісій Каплін розповів про кілька основних моментів грудневих виборів у об’єднаних громадах. Теж хочу зупинитися на найцікавіших уроках тієї кампанії.
Хтось казав, найкраща перевірка для людей — це розвідка, репер Oxxxymiron читав про поїздку у великий тур. А як на мене, то все стає на свої місця на виборах. Спочатку ти кілька місяців працюєш з 8 до ночі, потім тиждень веселощів, вони ж максимальна мобілізація, і на останок бачиш у відсотках до чого все це призвело.
24 грудня — мій найсерйозніший досвід на виборах. До цього я був суто виконавцем, а тут сам керував своєю невеликою командою. Тому розповісти є про що. В один блог, навіть за величезного бажання, все не вмістиш, але найцікавіше — будь ласка.
«Идущие в бан приветствуют тебя»
Фішка виборів у приміській Щербанівській ОТГ — використання соціальних мереж. Але є одне «але»: мало просто нареєструвати ботів у Facebook і писати з них різні образливі речі про усіх кандидатів, окрім свого, «найкрасивішого». Потрібно ще й робити це хоча б з натяком на професійність.
Найбільша розвага для мене — викривати цих бійців фейсбучного фронту. Особливо джерела, звідки «ботоводи» беруть фотографії. Так, один з активних «критиканів» Ігоря Процика на аватарці мав знімок російського рятівника Сергія Бородуліна. Цікаво, чим Ігор Степанович встиг насолити одному з кращих МНСників Росії? І яке відношення цей Сергій Бородулін взагалі має до Щербанів?
Один з "критиканів" Ігоря Процика та походження його фото
Про використання фото з найпопулярніших стоків мовчу. Цього надивився ще у 15 році на виборах до Полтавської міськради. Ну і риторика цієї ботоферми — це окрема тема. З перших речень зрозуміло «чиїх він буде» і яка мета постів та коментарів. Що робити з такими? Ніяких переговорів з терористами. Одразу в бан. А для задоволення можна ще й на публікацію та сторінки пожалітися.
Ще одна порада. Якщо не сам кандидат, а ви ведете його сторінку, дотримуйтесь стилю. Негативний приклад: публікації Валерія Петренка у Facebook. Вони повністю йшли в розріз з тим, як Валерій Григорович спілкується в реальному житті. Вся ця войовнича риторика йому не тільки не пасувала, але й погіршувала сприйняття кандидата прихильниками.
Про важливість відповідальності за слова
Два головних кандидати на голову Щербанівської ОТГ: теперішній і колишній сільський голови. Перестрілюватися листівками та публікаціями — нудно та і ефективність так собі. Тому ми вирішили провести дебати. Щоб у конкурента не було можливості «зіскочити», виклик Валерія Петренка Ігорем Проциком зняли на відео. Сам Валерій Григорович на своїй сторінці у Facebook теж наголосив, що братиме участь у публічній дискусій.
Пост Валерія Петренка про участь у дебатах
При проведенні дебатів є кілька важливих моментів:
- Знайти незалежного модератора, який не боїться натовпу та розуміється на дебатах. В нашому випадку це була Юлія Городчаніна з «Нової Полтави»;
- Добре знати свої права та виборче законодавство. Бо вже під час заходу, його намагалася відмінити сільська виборча комісія. Але це не офіційні дебати, до яких вона могла б мати відношення. Захід був особистою ініціативою кандидатів і проходив у визначеному ними форматі;
- Запросити усю команду кандидата на голову. Адже вони працювали і працюватимуть разом з ним. Тому можуть допомогти підтвердити або спростувати якісь аргументи.
- Добре підготуватися. У нашому випадку Ігор Процик мав достатньо аргументації, тому наше втручання не знадобилося. Кандидат і так прийшов на захід з величезною текою документів та агітаційних матеріалів конкурента, які вважав неправдивими.
На жаль, Валерій Петренко відмовився брати участь у дебатах вже після їхнього початку. Аргументуючи своє рішення, він посилався на виступ представників СВК. Але це зіграло йому ще в більший мінус. А Ігор Процик отримав можливість провести зустріч з великою аудиторією.
Ідея тут тільки одна: перш ніж погоджуватися на якусь активність, потрібно зважити усі «за» та «проти». А відмова після того, як конкуренти вже вдарили по руках несе тільки величезні іміджеві втрати.
День виборів навіть крутіший за однойменний фільм
День виборів — це кульмінація усієї двохмісячної роботи. Береш кілька павербенків, одягаєшся тепліше і вперед в тур дільницями. Головне: не забути почистити телефон. Бо знімати і фотографувати доведеться багацько.
Перше, що треба зробити — налагодити комунікацію з усіма спостерігачами. Телефон буде розриватися, але це коштує того, щоб розуміти ситуацію. І що ще важливіше — оперативно на неї реагувати. Будь-які підозрілі рухи на дільниці присікати потрібно одразу. Тим більше, навіть найвіддаленіші ДВК, як правило, знаходяться у межах 20 хвилин їзди.
Одна з найпоширеніших проблем на дільницях — підвіз виборців. Сам по собі він — не порушення. Але дуже часто кандидати, які купляють виборців, «отоварюють» їх прямо у машині, або автобусі. А ось це вже кримінальна відповідальність. Тому слідкувати за підвозом потрібно якомога уважніше.
Більше за інших відзначилася дільниця, яка знаходилася у будівлі СУГРЕ у Розсошенцях. Там курсував автобус, на якому навіть не соромлячись, написали: «Мікрорайон Садовий — виборча дільниця». На питання «Хто його найняв?» водій відповідав, що виборча кампанія. А потім почав тікати. Довелося заблокувати йому проїзд та викликати поліцію.
Автобус "Садовий — виборча дільниця"
Але найсмішніше, коли цей самий водій почав розповідати сільському голові Процику, що його найняла сільрада. У результаті «кіпішу», який ми підняли навколо цього автобусу, його робота до кінця дня припинилася. А поліція взяла пояснення та зареєструвала заяву.
Взагалі, не треба соромитися комунікувати з поліцією. А складати акти — тим більше. Наприклад, на одній з дільниць у Мачухах, де ми також допомагали кандидату на голову, людям давали бюлетені за копією паспорту. Після приїзду поліції ця практика швидко припинилася.
Show must go on
Найцінніші знання отримуєш у стресових умовах. Тому вибори — найкращий вчитель, якого тільки можна уявити. І з точки зору тих «морально-вольових» про які теревенять спортивні коментатори, і з точки зору професійних якостей. А з гарною командою, яку ми маємо, це ще й велике задоволення.
Маємо невеличке «міжсезоння», щоб ще раз проаналізувати усю роботу. А потім show must go on.