Табір “Волошка” — місце, де час зупинився

Від одного з кращих таборів СРСР до полтавського аналогу Прип’яті

Моя мати відпочивала у “Волошці”  у 1978 році. На той час вона була кращим табором області і одним з найкращих у Радянському Союзі. Планетарій, зоопарк, свій парк атракціонів — навіть зараз це звучить захоплююче. Більше, ніж 40 років тому — тим більше. За зміну “Волошка” бачила близько 600 дітей. 

Щось пішло не так вже за часів незалежності. Мій однокласник був у “Волошці” в останній рік роботи табору — у 2013. Але повноцінною роботою це назвати важко —  функціонували лише їдальня, театр і один з корпусів. Дітей, звичайно, було значно менше, ніж у період розквіту. 

За ці 17 років табір перетворився на полтавський аналог Прип’яті. Важко сказати що на нього чекає. Наскільки я розумію, “Волошка” у приватній власності. Тому все залежить від того, яке майбутнє для табору обере той, хто ним володіє. 

Місце, де час зупинився 

Ми часто практикуємо “подорожі одного дня”, щоб дізнатися більше про цікаві місця Полтавщини. “Волошка” —  одне з таких. Насправді, дуже дивно ходити порожніми будівлями та величезною територією табору, розуміючи, що раніше тут були натовпи щасливих дітей. Зараз крім нас тут були лише кілька велосипедистів. Вони подивилися навкруги і поїхали далі. 

Але все по порядку. Ми зайшли до табору не через центральний вхід, а зі сторони стадіону. Поруч з ним душові, а далі басейни. Їх у “Волошці” було 2 — можна зробити висновок, що для молодших і старших дітей.

Один з басейнів

Поряд з басейнами знаходиться спорткомплекс. Ми зрозуміли це по відбитках м’яча на стінах, коли потрапили всередину. Дослідили і підвали під ним. Можна навіть порозмірковувати, що вони планувалися і як бомбосховище.

Особливе враження на мене справила їдальня. На вході - мозаїки, які дуже добре збереглися і до сьогодні. Це взагалі окремий вид радянського мистецтва. А у залах, де їли діти на стінах намальовані сюжети з казок. Ці приміщення, до речі, просто величезні. Як і кухня - уявляю, яка робота тут кипіла ще якихось 20 років тому. 

Малюнки на стінах їдальні

У планетарії, про який я згадував, і досі можна знайти радянські плакати. Але зараз фраза про те, що у “космосі для всіх знайдеться справа” виглядає скоріше, як насмішка. А ще хтось облаштував тут міні-церкву, поставивши хрест. Можливо, це бійці батальйону “Мирний”, які дислоціювалися в таборі у 2014 році. За хрестом стоять бетонні ноги —  все, що залишилося від тутешнього Леніна.  

На вході до планетарію

Хочеться вірити, що у таборі колись знову буде життя

Загалом, ми обнишпорили всі приміщення та будівлі. У багатьох з них вже проросли дерева, але на стінах і зараз можна побачити написи лагеристів. А на підлозі знайти газети та банери. Вони нагадують, що тут не завжди було так тихо та порожнє.  

Написи різних років, які збереглися і досі

Погуляли і розкішним лісом, на території якого стоїть табір. Колись у ньому стояли фігурки казкових героїв. Більшості з них зараз позкручували голови. А бетонному піонеру відбили руку. Зараз вона вже точно йому не знадобиться. 

Я і безрукі піонери

Дорогою додому подумав, що було б круто облаштувати тут музей піонерії чи щось на кшталт. Щоб показувати дітям, в яких умовах відпочивали їх батьки та дідусі з бабусями. І взагалі — чим жила тогочасна молодь. У одному з корпусів, який зберігся найкраще — зробити готель, щоб можна було залишитись і насолодитися природою. 

Але все це, звичайно, дороговартісне задоволення. І зараз звучить скоріше, як фантазії. В будь-якому випадку, хочеться вірити, що у “Волошці” колись знову буде життя. Вона на це заслуговує.