Щорічно 30 вересня за новим стилем православні християни відзначають День пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії…

Хочу  бути першим. Не хочу бути останнім.

Здається, між цими бажаннями можна поставити знак рівності. А поміркувати - ні, не можна.

Дорогі брати і сестри!

Всі ми зараз живемо у надзвичайно складний для нашої країни час. Час неабияких випробувань на нашу згуртованість, нашу міць, наш патріотизм.

Незабаром 1 вересня. І знов почнеться навчальний рік. Для когось перший у житті, для когось не перший, але теж повний новизни — нових знань, навичок, нового досвіду. Напередодні Дня знань, у неділю, в храмах буде відслужено молебень для тих, хто навчається і навчає. Йдеться передусім, звісно, про школярів і студентів, викладачів і вихователів. Але в широкому розумінні це моління про всіх, оскільки ми всі в житті — одвічні учні й вихованці.

У громадянському протистоянні ніколи не буває на всі 100 відсотків правих і на 100 відсотків винних. А якщо вже виник конфлікт, ворожнеча,то це означає, що всі  не дуже гарні, що всі зазнають впливу лукавого. Адже це саме він у такому випадку захопив наші душі і наповнює їх агресією.

Приходячи у  Церкву на Богослужіння, ми прагнемо наближення до Господа, шукаємо істину...

На початку серпня люд полтавського краю увосьме збереться у Мгарському Спасо-Преображенському монастирі на вшановування святих Мгарських мучеників. Проспіває їм величання, помолиться до них у простоті віруючих сердець — за рід свій, за землю нашу, за напоумлення непросвітлених вірою Христовою і спасіння.

Переповім нещодавно прочитану історію, схожу на притчу.

Післямова до урочистостей, присвячених

"Заступниці й Похвали землі Полтавської "-

Є святі, яким дарована особлива благодать для допомоги у якихось наших особливих потребах. Їм ставлять свічі, перед ними моляться.

Ми стоїмо перед іконою, але подумки підносимося до першообразу.

І цей зв'язок реальний...

Святість і політика — чи бувають вони сумісні? Запитання, на перший погляд, безглузде. Спостерігаючи за тим, що відбувається довкола в політичному житті, і на думку не спаде поєднати горнє із занадто земним. І від того, що земне навіть не помишляє про небесне, стає просто важко. Іноді здається, що ми захлинаємося політикою, тонемо в ній.

Мало не щодня спостерігаючи нині за нашими дітьми, як за тими, що ще безтурботно беззубо посміхаються у візочках, так і за тими, що вже долають «ази» та «веди» шкільної науки, та зустрічаючись з їхніми батьками і вивчаючи їхні проблеми у вихованні своїх чад, - я і собі намагаюсь привести думки та емоції до вже певних висновків щодо сучасного виховного процесу у нашій багатостраждальній країні.