Простити не можна помилувати

Ми стоїмо нині з вами на порозі Великого посту. Перш ніж приступимо до покаяння і очищення наших душ від скверни впродовж 40 днів , маємо простити один одному всяку заподіяну образу і самим  простити  всіх.

А чи можемо знайти для цього потрібні душевні сили, щоб  прощаючи і прохаючи прощення, з чистим серцем щиро і зі сльозами покаяння та любові до того,  до кого звертаємось, або ж до  того, хто звертається за прощенням до нас, ми  могли  б зробити це зі щирим  серцем?

Як розповідаєте мені часто на сповіді ви самі, -на превеликий жаль, не завжди. І задаєте багато запитань з приводу того, як прощати і чи можна взагалі простити ту чи іншу кривду? Та ще так , щоб тут же і самому забути про неї?

Отут я і згадав фразу, з якої почав цю розмову.  І дієслово «СТРАТИТИ» пропоную у нашій майбутній дискусіЇ (а я сподіваюсь, що ми її розпочнемо і разом прийдемо до істини!)  замінити на слово «ПРОСТИТИ». Адже саме це сьогодні для нас є хвилюючим.

Отже, «Простити  не  можна помилувати»-почнемо ! 

Всі ми виховані у тому чи іншому суспільстві, а там у свою чергу у певній родині, у певному освітньому середовищі і т. і д. і т. п. Все це врешті-решт сформувало наш світогляд, наш власний  морально- етичний кодекс…Залежно від нього ми і вибудовуємо свою поведінку  у соціумі. А тепер скажіть , будь-ласка, людина, яка мала нещастя залишитися без батьків у ранньому віці і виховувалась у дитячому будинку різнитиметься своєю поведінкою  від людини, яка змалечку мала все необхідне від своїх батьків?Звісно , що так. А людина, яка змалечку отримала духовну освіту, виховувалась у православній  родині також від  того, хто вперше почув слово Боже у зрілому віці?

Таких прикладів можна навести безліч. Я ж веду до того, що всі ми є Божим творінням, і кожному з нас Господь посилає той шлях, який ми повинні торувати, щоб виконати Його волю…

То як же ми можемо, знаючи про це, засуджувати брата свого за вчинок, який він здійснив в залежності від тих життєвих обставин, того «морально-етичного кодексу», який формував його погляди на життя і його вчинки?  Так, він вчинив зле, він заподіяв нам кривду, але ж це може бути тільки  нашим баченням порушення правил,  бо ми виховувались в іншому середовищі, у нас-інше уявлення про правила честі. Але ж не  він у цьому  винен!..

«Уклонись від зла і сотвори благо!»(1Пет.3,11)-ці слова священного Письма повинні у першу чергу згадувати ми протягом Великого поста.

У притчі про блудного сина наводяться характерні риси життєвого шляху грішника. Людина, яка захопилася земними принадами, після багатьох помилок і гріхів нарешті «прийшла в себе», тобто почала усвідомлювати всю нікчемність і скверну свого життя і вирішує, каючись, повернутися до Господа.

А тепер хоч на мить уявіть собі, що б з нами всіма коїлось,  якби ми не вчились  все життя розуміти і прощати один одному?! А розуміти-це вже готовність простити…

Звідси, між іншим, підсумовуючи, можна сказати: ніколи не можна нарікати на цей світ, тому що він грішний.І це ж очевидність. Скільки існує людство- історія його переповнена скорботою: голодом, хворобами, війнами, бідністю..

І при цьому- невидимим світом злих духів, які нас постійно спокушають…

Через молитву, через покаяння, через усвідомлення своєї власної недосконалості і любові  до ближнього, прощення  заподіяних ним образ і також  зверненням до нього  за прощенням нами ж  заподіяної  йому кривди здатна  очиститися Душа.

«ПРОСТИТИ».  Бо без  цього не буде прощення і нам.

І протягнути руки один одному , і омитися сльозами вдячності і любові за розуміння і єдність у подоланні випробувань.

Христос посеред нас! І є! І буде!