Розмір тексту

Перший раз у перший клас

Незабаром 1 вересня. І знов почнеться навчальний рік. Для когось перший у житті, для когось не перший, але теж повний новизни — нових знань, навичок, нового досвіду. Напередодні Дня знань, у неділю, в храмах буде відслужено молебень для тих, хто навчається і навчає. Йдеться передусім, звісно, про школярів і студентів, викладачів і вихователів. Але в широкому розумінні це моління про всіх, оскільки ми всі в житті — одвічні учні й вихованці.

Як учень шукає підтримки, підказки, розради в учителя, так християнин звертається до Святого Вчителя, Царя Неба і землі, у будь-яких ситуаціях, тим більше в таких важливих, як навчання й виховання дітей. Власне, це не тільки правильно, це обов’язок християнина, який усвідомлює обмеженість своїх сил і всемогутність та милосердя Бога. У нашому православному народі цей досвід стосунків людини з Творцем набув форми прислів’я: «Без Бога ні до порога».

Про що ж ми молимося перед навчанням? Можливо, людям мало знайомим із церковним життям буде дивно дізнатися, що віруючі просять не про відмінні оцінки. А якщо й мають на увазі успіхи в навчанні, оцінені за певною бальною системою, то тільки почасти. Серцевина ж, предмет цього моління — відкритість серця й розуму людей до сприйняття Закону, за яким Бог заповідав жити, і вчення, корисного для виконання волі Божої, щоб наслідувати Царство Небесне.

Чи означає це, що геометрія з географією в очах церковних людей відходять на задній план? Аж ніяк. Ніколи Церква не відкидала справжньої науки (зазвичай бувало навпаки), натомість свідчила, що джерелом наукових відкриттів і знань є Бог — Податель усього корисного для людини. Яскравий приклад турботи Церкви про освіченість людей являє час архієрейства на Полтавській кафедрі нещодавно прославленого святителя Іларіона (Юшенова): більше тисячі церковноприходських шкіл, кілька училищ, зокрема для сліпих дівчаток, було відкрито наприкінці ХІХ — початку ХХ століття в Полтавській губернії. Та й взагалі від початку всі навчальні заклади засновувала Свята Церква.

Але на відміну від суто світського погляду на одержання знань, Церква закликає не відривати наслідок від коріння, не використовувати відкриття, знання, вміння на шкоду людям, співвідносити результат діяльності з Божим Законом, із Євангельськими заповідями, а для цього просить в Бога послати на людей благодать, яка навчить бачити предмети та явища не розрізненими, а в гармонійній системі світобудови.

А тепер наведемо окремі приклади зворотного зв'язку і відвертих свідчень людей, імена яких сяють на небосхилі науки, хоча їх — тисячі. «Саме мої роботи привели мене до Бога, до віри», — сказав Нобелевський лауреат з фізики француз Антуан Беккерель. «Гармонія природного закону відкриває Розум, який настільки перевершує нас, що в порівнянні з ним будь-яке систематичне мислення і дія людських істот виявляється у вищій мірі незначним наслідуванням», — говорить Альберт Ейнштейн: І ще одне зізнання цього генія: «Я — єврей, але сяючий образ Назарянина справив на мене приголомшливе враження. Ніхто не висловлювався так божественно, як Він. Справді, в цьому світі є тільки одне місце, де немає темряви. Це особистість Іісуса Христа. У Ньому Бог нам відкрився найбільш осяжно». Один з найвидатніших математиків світу Коші, що вніс колосальний внесок у теорію аналітичних функцій, теорію диференціальних рівнянь, математичну фізику, теорію чисел, геометрію, автор класичних курсів математичного аналізу, писав: «Я християнин, тобто вірую в Божество Іісуса Христа, як (і) Тихо де Браге, Коперник, Декарт, Ньютон, Ферма, Лейбніц, Паскаль, Грімальді, Ейлер та інші, як усі великі астрономи, фізики і математики минулих століть... У всьому цьому (християнському віровченні) я нічого не бачу, що збивало б з пантелику мою голову, було б їй шкідливо. Навпаки, без цього святого дару віри, без знання про те, на що мені сподіватися і що чекає мене в майбутньому, душа моя в непевності й неспокої металася б від однієї речі до іншої, і ця тривога душі та невпевненість у думках є те, що нерідко викликає відразу до життя і може, врешті-решт, повести до самогубства». Згаданий вище видатний учений-фізик, математик і релігійний філософ Б. Паскаль, який за гнучкість і проникливість розуму визнаний одним із трьох найвидатніших математиків за всю історію людства, говорив: «Є три розряди людей: одні знайшли Бога і служать Йому, люди ці розумні і щасливі. Інші не знайшли і не шукають Його; ці божевільні і нещасні. Треті не знайшли, але шукають Його, це люди розумні, але ще нещасні». Паскаль закликає кожну людину до смиренності перед Богом: «Змирися, немічний розум, замовкни, безумна природо; пізній, що людина — істота нескінченно незрозуміла для людини, і запитай у твого Владики про невідомий тобі істинний твій стан. Послухай Бога».

Послухаймо цих розумних людей, щоб самим бути щасливими й виховати щасливими своїх дітей. Не забуваймо просити в Бога допомоги, не забуваймо й дякувати Йому.

Про автора

Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему