Чи ми знаємо насправді ,що таке «свобода»?
Одне із добре знайомих і разом з тим незрозумілих для нас слів – це, не помилюсь, коли скажу, що –свобода.
Давайте разом у дні, коли кожен з нас, готуючись зустріти свято світлого Воскресіння Христового, веде нескінченну війну з гріхами у собі, зазирнемо у власну душу і спробуємо відповісти на деякі запитання.
Наші бажання здебільшого егоїстичні, непостійні, навіть кращі пориви душі раптом зникають, і ми бачимо,як у глибині нашої душі повзають мов павуки,інші почуття:ненависть, заздрість і т.д.Що стосується наших інстинктів,то тут ми мало чим відрізняємось від амеби,яка являє собою взагалі суцільний живіт.Що ж ми можемо реалізувати?Якого звіра нам треба випустити на свободу?
А чи не здається вам, що ті, хто кричать про свободу, забувають при цьому, що для свободи потрібна певна культура. Перш за все вміння поважати іншу людину, без чого неможливо і любити її! Але для того, щоб поважати іншу особистість, нам треба усвідомлювати як особистість самих себе, тобто розвивати у собі моральність.А це не шкільне завдання, яке, можна здати як вивчений урок, а це- постійна важка боротьба з самим собою, з нашим станом. Свобода-це тріумф перемоги у духовній боротьбі. Люди не розуміють, що вони знаходяться у стані найганебнішого рабства, від якого не можуть звільнити ніякі зовнішні закони чи реформи. Людина-раб своїх прстрастей саме тому,що пристрасті не свої, не її, що вони завжди є чужими для духу; це паразити, які вп`ялися у душу і висмоктують з неї життєдайні сили.А людина ототожнює пристрасті зі своєю душою, і з самою собою і намагається створити умови для того, щоб ці пристрасті свобідно і легко здійснювались і щоб вони сприймались суспільством не як щось низьке, а як звична форма життя…
Під свободою сучасні балакуни розуміють виправдання пристрастей . Тільки християнство вказує нам , у чому є свобода. Вона- у можливості людини слідувати своєму покликанню і здійснювати вкладений у нього дар-образ і вподобання Боже .Кожен може переконатися на своєму внутрішньому досвіді,як пристрасті звужують людське серце, і навпаки-перемога над пристрастями дає душі якийсь внутрішній простір.
Духовне життя розширює людське серце,дає можливість людині побачити, якою вона повинна бути і відчути хоча б частково це почуття спокою та свободи!У словах «раб Христовий» міститься початок звільнення. Раб гріха стає рабом Бога. Людині,яка живе в імпульсах пристрастей і гріха, заповіді здаються рабством та ігом, але Господь сказав: «Іго моє благо».Це рабство-викуп із рабства,щоб потім дарувати свободу.
Пристрасті ж є чужими для душі,а заповіді-рідними.
Свобода-це звільнення серця від усього чужого. Воно створене для Бога, тому що свобода-у Богові. Свобода-це світло, яке ллється з Вічності.Тільки в Богові людина знаходить себе і стає самою собою.Христос-це ідеал людини,але ідеал живий,який має божественну силу. Людина наскільки свобідна,наскільки вона прагне вподобитися Христу .
Ап.Павло пише: «Ви викуплені дорогою ціною, не будьте рабами людини».А це,дорогі брати і сестри, означає,що перш за все - не будьте рабами свого «его» ! Не будьте рабами темних пристрастей.Пристрасті-це ж не ми,це – тінь самого демона,яка впала на душу.Це - темний двійник духу.
Свобода - тільки у Богові.І це добре знають християни. Істинне Покаяння - це народження душі, а Причастя-воскресіння із мертвих.
Христос посеред нас і є,і буде!
