По вірі вашій буде вам

Гора квітів. Безмірна печаль.  Щире співчуття. Природні кожній людині переживання. Якби ж то можна було їх всіх матеріалізувати, зібрати в одне ціле! Уявляєте, яка могутня  духовна б сила народилась у таку мить?!  Вона здатна була б знищити все зло на землі!  І припинились би всі війни, і теракти, і вбивства…

Але  нам час поговорити  зараз не про те, що могло би бути, а про те, ЩО нам робити  і ЯК далі жити у такий нелегкий для всіх період? Адже останнім часом нам непомітно намагаються підсунути  наполовину урізане знамените риторичне запитання, точніше, запитувальний постулат для всіх, хто шукає відповіді на безліч людських проблем: « Хто винен і що робити?»

Так от: із цього двоїстого запитання зумисне вирізають « Хто винен?» Мовляв, це неважливо, а важливим є тільки те, «Що робити?»

 Якщо хтось не дозрозумів це саме « Хто винен?», то не зайвим буде нагадати, що якраз про те,  чому саме-через кого, через що, через які наслідки змішування яких саме слів, подій і поведінки – ТЕ чи  ІНШЕ  ТРАПИЛОСЬ! Адже ще не знайшлось на землі людини, яка б , не знаючи відповіді на перше запитання, здатна була б відповісти на друге, тобто  знала б, ЩО робити.

І отут ми і зупинимось на духовному розгляді  питання. А якщо хтось вважає, що від нього особисто нічого не залежить, що він тільки «гвинтик» у неосяжному Всесвіті - то він дуже помиляється!

Людські діяння мають цінність і значення від внутрішніх імпульсів спонукань, прагнень,бажань, тобто від стану серця, без Таїнства хрещення, у якому прощаються гріхи людини, без Таїнства причастя, у якому людина єднається з Христом - очищення серця є неможливим.

А тому недостатньо , як часто вважають, природнього добра, що є  у людській душі, і голосу її  совісті, аби бути врятованим без благодаті Таїнств.

Історія світу свідчить про одне: людство-це дуже хворий організм. Воно вражене якимось страшенним недугом,і кожен з нас перебуває під впливом постійних імпульсів гріха. Жодна істота на землі так не розбещена і порочна, як людина.

Існує навіть  такий парадокс: чим більш грішна людина- тим менше вона помічає і усвідомлює свою гріховність. Адже багато злодіїв щиро вважають себе чесними людьми! А причина цього-втрата совісті і душевна сліпота.

Людина роздерта внутрішніми протиріччями, світло душевне змінюється на пітьму. ..

І тільки у благодаті Божій ми можемо зрозуміти,. як тільки низько здатна впасти людина! Тільки чутлива совість може викривати людину, її постійний стан пристрастей, брехні, егоїзму і гордині.

Та людина все ж  здатна до відродження, але не через  власні сили, а завдячуючи благодаті Божій. 

 Адже щастя - це перш за все ставлення людини до життя. Віруючі легше переживають випробування і страждання, всі ті екстремальні умови у фізичному і психічному плані, у які часто людина потрапляє. А у невіруючих зазвичай ніби земля тікає з-попід ніг під час нещастя. Я вже не кажу про те, що віруючі спокійно сприймуть неминучу для людини смерть, а для невіруючих смерть - це крах всіх їхніх  надій.

Невіруючий часто серед людей відчуває щемне почуття самотності, у той час, як віруючий ніколи не буває сам, він постійно відчуває присутність Бога.  От через те віра-це найбільше щастя.

Що робити нам, християнам?  В Апокаліпсисі є  яскравий образ : жінка з дитиною на грудях  втікає від  дракона у пустелю. ..

Треба жити у цьому світі як у пустелі, обминаючи його отруєні приманки.

А ще -  звірятись зі своїм серцем і  торувати дорогу до Божої  істини…