Час збирати каміння...

Вкотре зупиняюсь очима на цих рядках, і думки змінюють одна одну. Не можна не печалитись, зустрічаючись з людською підступністю, зрадою, ненавистю та заздрістю. Адже у сучасному світі, на превеликий жаль, суспільство з кожним днем все більше втрачає моральні цінності, люди дедалі більше опікуються лише своїми проблемами, і їх перш за все цікавлять лише самі вони, їх майбутнє. У певному сенсі, люди стали егоїстичнішими.

Дуже шкода, що такий вислів "полюби ближнього свого, як любиш себе" став непривабливим. І на жаль, так мало зараз людей, яких турбує доля інших, яка зверне увагу на людину, що потребує допомоги, чи на тварину, яка помирає з голоду.

Всі зайняті своїми щоденними справами, і живуть за принципом: "Моя хата з краю, я нічого не знаю". Але як показує життя, це лише до того часу, поки біда не почне стосуватись їх.

Шкода, що люди ніколи не замислюються про майбутнє. Вони не можуть передбачити події, які з ними трапляються. Тому люди байдужі і жорстокі.

А ні в якому разі не можна забувати,що у будь-якій ситуації ми повинні залишатися людьми. Можливо, сенс життя у тому, щоб жити в країні , де панує спокій і мир?

Це ж так важливо, коли навколо тебе є люди, які посміхаються, яких влаштовує влада країни, її закони, коли люди не намагаються виїхати у ту країну, в якій умови будуть для їхнього життя кращі. Коли їх влаштовує їх життя, робота приносить стабільний дохід. А головне, вона приносить задоволення і бажання працювати.

З усього сказаного і недоказаного  мною зараз слідує висновок: ми не повинні усамітнюватися у біді, а допомагати посильно один одному, ставати духовно вищими. Душевне тепло від такого спілкування підтримає кожного і надасть нових сил. Будемо разом молитовно звертатися до Господа, щоби  Він надав нам сили вибороти довгождане процвітання нашій рідній Україні, аби наші нащадки поважали нас за те  що , попри всі випробування ,ми знайшли у собі сили жити праведно!

Христос посеред нас! І є, і буде!