Коли засяє «Алмаз?»

Кінотеатр "Алмаз" (фото Володимир Корсунський)

На території кінотеатру функціонувало кафе, проводилися дискотеки та інші розважальні заходи. Своє основне завдання «Алмаз» виконував до 2000 року. Пізніше в будівлі можна було знайти меблевий магазин та комп’ютерний клуб. Наразі «Алмаз» потьмянів – будівля перебуває в занедбаному стані.

Я пам’ятаю «Алмаз» ще дитиною. Взявши в мами дві гривні начебто на морозиво, можна було кілька годин грати на «Плейстейшн» в «Теккен», «Мортал Комбат» та «Метал Слаг». Тоді все видавалося до болі простим: кінотеатр тримався на плаву, хоча і не виконував своєї основної функції, жінка-адміністратор давала пограти на 15 хвилин більше, а Суб Зіро перемагав в будь-якому двобої.

З роками ігрові консолі в «Алмазі» замінили на комп’ютери і він став найулюбленішим місцем шкільних прогульників.  Почалася ера «Контр Страйку» та масштабних каральних рейдів вчителів, які вважали, що математика чи фізика набагато важливіші за перемогу над світовим тероризмом.

Але в один момент «Алмазу», такого «Алмазу», яким він був в нашій уяві, не стало. Комп’ютери вивезли, двері зачинили на великий амбарний замок, всю територію кінотеатру обнесли парканом, встановивши поруч паспорт будівництва. Почалося перетворення будівлі в торгівельно-розважальний комплекс. Але єдиним результатом реконструкції стала незакінчена цегляна добудова до кінотеатру.

Макет реконструкції кінотеатру (фото country.ua)

З початком кризи 2008 року будь-які спроби дати будівлі друге життя припинилися. «Алмаз» став справжньою меккою для дворових "індіана-джонсів". Вивчивши графік перезмінки охоронців, ми проникали на територію, шукаючи «скарби»: старі афіші, плівку, квитки, в підвальних приміщеннях вдавалося знайти навіть військові аптечки радянського зразка (яке відношення вони мають до кінотеатру – не розумію і досі). 

Пізніше, коли процес перетворення кінотеатру в руїну став безповоротнім, в ЗМІ почали з’являтися закиди різних політиків про створення на місці «Алмазу» комплексу для молоді. Там мали б бути і спортивні майданчики, і культурні заклади і все, що душа забажає. Але слова так і залишилися словами, а кінотеатр з часом досягнув піку занедбаності, ставши притулком для безхатченків та місцевих наркоманів.

Один з кінозалів, стан на сьогоднішній день (фото Євген Осипенко)

Питання «Алмазу» і досі залишається невирішеним.  Не дивлячись на те, що будівлю можна придбати за 39 600 000 гривень на одному з полтавських сайтів, я не знаю людей, які були б готові на такі витрати в кризові часи.

Вже більше 7 років «Алмаз» споглядає на місто через вибиті шибки і задає кожному перехожому лише одне питання: «Коли я засяю?»