Чому полтавським журналістам варто подаватися на навчальні програми від УКУ

Я почав займатися журналістикою близько півроку тому і перші спроби подаватися на якісь тренінги чи семінари виглядали так, наче мене кидала шкільна любов: «Вибачте, проблема не в Вас, а в нас. Ви дуже гарний, ще знайдете свій тренінг. Давайте залишимось друзями». Ну і далі по тексту. Якщо Вас кидала шкільна любов (а я впевнений, вона Вас кидала), або Ви самі були в її ролі, знаєте всі ці відмазки краще за мене.

Логотип школи журналістики УКУ (джерело: osvita.mediasapiens.ua)

З часом моє журналістське портфоліо більшало, і потрапляти на тренінги стало легше. Але, подаючи заявку на навчальну програму для журналістів регіональних ЗМІ «Медіа як посередник у розв’язанні тапопередженні конфліктів» від Українського католицького університету, я не мав особливих ілюзій з приводу затвердження моєї кандидатури. Тому коли отримав листа зі ствердною відповіддю, разів п’ять закривав і відкривав очі, щоб впевнитись, що мені не ввижається. Потім хотів зателефонувати координатору програми та запитати, чи не помилилися вони адресатом. Але, слава Богу, здоровий глузд переміг і ніхто нікому дзвонити не став.

Корпус УКУ, де проходило навчання (джерело: journalism.ucu.edu.ua)

Можливо, Ви запитаєте: «Чому його реакція була такою дивною?» (а, можливо, і не запитаєте, але я все одно відповім). Український католицький університет взагалі та Школа журналістика УКУ зокрема — яскравий приклад того, що в Україні можна і потрібно впроваджувати європейські стандарти освіти. Тому потрапити сюди на одну з навчальних програм — заповідна мрія кожного журналіста (чи прийнамні, мала б нею бути).

Досягнення УКУ в 2015 році

Я не буду переповідати зміст кожної прослуханої лекції. По-перше, навряд чи в мене вийде зробити це цікаво. По-друге, маю надію, що цей блог прочитає хтось із полтавських журналістів і захоче подати заявку на аналогічну програму, яка стартує в лютому. Краще розповім про сам Український католицький університет. Та враження від трьох днів, проведених там.

Промо-ролик школи журналістики УКУ

Перше, що вражає в УКУ — турбота, з якою організатори програми та персонал університету ставляться до кожного гостя. Навіть якщо ти дуже захочеш загубитися в коридорах, або зайдеш не в ту аудиторію — кожен з присутніх буде наперебій пояснювати тобі дорогу та захоче провести до потрібних дверей. Будь-яка організаційна проблема, яка може виникнути (забув надрукувати куплений онлайн зворотній квиток, не встигаєш на маршрутку до університету тощо) — вирішується за лічені хвилини і без жодних нарікань.

По-друге, дивує те, наскільки ефективно в УКУ працюють з ґрантами та займаються краудфандингом. Тут є аудиторії, відремонтовані або облаштовані за кошти меценатів та іменні стипендії. А майже всі навчальні програми проходять за підтримки іноземних партнерів. Так, програму, за якою я потрапив в УКУ, спонсорувало Посольство Великої Британії в Україні.

Фото з Сергієм Лещенком — Народним депутатом України та викладачем УКУ

По-третє, вражає сам рівень навчання. Для студентів, які навчаються на магістерській програмі з журналістики чи медіакомунікацій створені всі умови, щоб стати провідними фахівцями в майбутньому. Як розповів керівник цієї магістерської програми Ігор Балинський, кожен випускник за 2 роки встигає пройти стажування в український або зарубіжних медіа і має на своєму рахунку більше 100 публікацій у львівських та всеукраїнських виданнях. Крім того, студентів навчають провідні українські та зарубіжні медійні фахівці.

Мар'яна Малачівська розповідає про найбільші упередження сьогоднішніх українців

Те саме стосується і навчальної програми, учасником якої я став. Навряд чи можна було сформувати більш професійний та ефективний пул викладачів. Зараз буде сухий перелік імен і регалій, але я маю це зробити, щоб Ви зрозуміли фахівці якого рівня працювали з нами: керівник соціологічноїагенції «ФАМА» Мар’яна Молочівська, кандидат психологічних наук Андрій Гусєв, журналіст агенції новин «Репортер» Олександра Литвинова, етносоціолог Вікторія Середа, Гевін Рівз — журналіст та режисер, який працює для «BBC», «Сhannel 4», «The British Journalism Review» і «The Guardian», медіа-експерт та виконавчий директор ГО «Телекритика» Діана Дуцик,  екс-заступник головного редактора «Української правди» (2002-2014), а нині народний депутат України Сергій Лещенко та Павло Казарін — автор «Слон.ру», оглядач «Крым.Реалии» та ведучий «ICTV».

Лекція Павла Казаріна "Стереотипи в медіа: чому журналіст не має права на риторичні запитання?"

Крім того, в рамках навчальної програми ми мали зустріч з одним з засновників проекту «Крим_SOS» Алімом Алієвим (саме «Крим_SOS були першими, хто почав об’єктивно висвітлювати події в окупованому Криму та працювати з переселенцями) і цікаву, я б навіть сказав цікавезну, екскурсію Львовом.

Алім Алієв (джерело: Facebook.com)

По-четверте, навчальні програми від Українського католицького університету — прекрасна можливість завести знайомства з працівниками ЗМІ по всій Україні. Як мінімум це дає змогу перейняти досвід у більш досвідчених спеціалістів. Як максимум, може стати початком великих міжрегіональних проектів.

На секунду уявивши себе Ольгою Фреймут, я раджу навчальні програми УКУ всім регіональним журналістам. Давайте створювати якісне медійне поле в своїх областях та на рівні України. Це в наших силах.