«Єдиний спосіб зберегти нашу цивілізацію - якнайшвидше перемогти Путіна». Це цитата з виступу Джорджа Сороса на економічному форумі у Давосі. І це – правда. Ми воюємо не тільки за нашу Незалежність та цілісність, ми воюємо за західні демократичні цінності. Якби це пафосно не звучало, війна в Україні, це війна Добра зі Злом.
«Расцветалі яблуні і груші» - пам’ятаєте радянській військовий фольклор? І в пам’яті одразу виникає образ про «катюші», реактивної артилерійської установки. І мало хто знає, що 80% цих установок змонтовано на базі американських вантажівок Студебекер. Цей приклад дуже показовий щодо значимості проекту Ленд-ліз для перемоги у Другій світовій війні.
Кожна Велика Перемога має свою ціну. Ми якось все менше замислюємося, чому в світових підручниках історії пишуть про Другу Світову війну, а в радянських підручниках – про Велику вітчизняну. А вся правда в даті.
На власні очі я бачив декілька зруйнованих рашистами українських міст – Харків, Суми, Тростянець, Київ та околиці.
32 дні триває повномасштабна війна з росією. Біля 3 млн. українців виїхали за кордон в порятунку від російських бомб та ракет. Ще біля 3 млн. живе в постійній загрозі від щоденного бомбардування. В принципі в Україні немає жодного безпечного міста та місця. Полтаву фактично рятують геройські захисники Харкова, Сум, Тростянця та Охтирки. І тут нам сильно повезло. Ми перетворились в черговий регіональний гуманітарний хаб.
На останньому засіданні гуманітарної комісії ми намагалися усім гуртом говорити про необхідність виділення бодай 2-3 ставок для спортивних секцій із дзюдо, греко-римської боротьби та підтримці шахів. Дякувати Богу, нам вдалося знайти спільну мову. Але все це - тактика латання дір.
Передивився звернення Президента. Якщо без емоцій, лише одні факти, то виглядає так.
Сьогодні, нарешті, депутати Полтавської міської ради проголосували за добудову злітної смуги Полтавського аеропорту за кошти державного бюджету. Без пакетів, без земельки для тещі Мамая, собаки Капліна чи кума Диканя.