Хто такий український політик?

Колись я думав, що це людина, яка достеменно розібралась в усіх питаннях життєдіяльності громади. У якої є великий життєвий, професійний та управлінський досвід. Багато успішно реалізованих проектів в якихось сферах. Або, хоча б – власна історія помилок і відповідальності за прийняті рішення. Це також про принциповість та послідовність у відстоюванні власної позиції.

Як показує життя та практика – все це зовсім не обовʼязково.

Головна якість для політика, судячи з того, що я бачу, – вміти подобатись людям. Це означає багато обіцяти. І не важливо чи ваші обіцянки будуть виконані. Обіцянки – цяцянки. 

Другим ключовим правилом є таке: вчасно зрадити означає не зрадити, а передбачити. Позавчора ти комуніст, вчора регіонал, сьогодні порошенківець, а завтра стаєш «новим обличчям». Окремі індивіди умудряються змінити з десяток партій, при чому в деяких можуть перебувати ледве не одночасно. 

Професіоналом бути взагалі не обовʼязково. Головне вміти робити вигляд, імітувати професіоналізм. Адже ніхто не перевірить, який ти юрист, інженер, фінансист – чи літав ти в космос, чи воював, чи насправді писав закони, а не підписував їх по підсказці «старших товаришів». 

«Я зібрав допомоги громаді на 100 мільярдів гривень»! «До мене дослухається Дональд Трамп і Джозеф Байден»! «Я вчив шахтарів видобувати вугілля, виливати сталь, лікувати дітей!» Головне прокукурікати, а там нехай доводять що це не так.

В Полтаві є ще декілька особливостей – чорнуха і самий дикий популізм – суцільні швондери та шарікови. Немає чого вигадати про свої заслуги – оббреши опонента. І все в дусі: «У нього дочка проститутка»; «Так у нього ж син»; «Та то вже нехай виправдовується». 

Не хочу я бути таким політиком. Не по дорозі мені з тими, кому краще «виглядати», а не «бути». Саме тому я люблю будувати. Тут все зрозуміло. Спочатку виносив ідею. Потім обговорив її з фахівцями. Підкорегував. Почав зводити. Слідкуєш за якістю. За тим як зростають поверхи. Потім озеленюється територія. Зʼявляються фонтани, спортивні та дитячі майданчики. Комплекс заселяється. Ростуть діти, галасуючи під вікнами збудованих квартир.  

Тепер я думаю, що саме такий підхід і є справжня політика. Створювати щось нове, якісне і достойне, щось що буде на десятиліття або навіть століття. Щось, що визначатиме обличчя нашого міста та впливатиме на долі тисяч людей. 

Хоча зараз, для всієї держави актуальним буде не просто створення нове, а ще й відбудова. Проте відбудова не у форматі – повернемося на довоєнний рівень. А так, щоби зробити краще, надійніше, комфортніше, яскравіше, ніж було до війни. Будемо так ставитися до всієї країни, включаючи і Полтаву, і вирішимо ключове питання – відновлення людського капіталу, повернення українців з-за кордону. Ось це і є – справжня політика!