Ленд-ліз як гарантія перемоги
«Расцветалі яблуні і груші» - пам’ятаєте радянській військовий фольклор? І в пам’яті одразу виникає образ про «катюші», реактивної артилерійської установки. І мало хто знає, що 80% цих установок змонтовано на базі американських вантажівок Студебекер. Цей приклад дуже показовий щодо значимості проекту Ленд-ліз для перемоги у Другій світовій війні.
А тепер просто цифри. 90% авіаційного алюмінію, 90% телефонного та радіолокаційного обладнання, до 80% пального, до 80% пороху та набоїв, 90% паровозів, 70% листової сталі, 70% автомобілів, 70% військового взуття, 60% вибухівки, 25% літаків, 15% танків – ось значимість Ленд-лізу. Перша допомога почала надходити до СРСР від США, Великобританії та Канади вже на початку осені 1941 року. А чи знали ми, що високооктанового пального в СРСР просто не могли виробляти? Високоточних та високоякісних військових станків – фізично не було радянського походження. Так само як зенітного та радіолокаційного устаткування. За весь час по цій програмі було поставлено харчів із розрахунку на 10 млн. армію протягом 5 років. 4 з 5 радянських асів літали на американських винищувачах. Загалом, вся програма Ленд-ліз коштувала 11,5 млрд. дол. у 40-х роках (еквівалент 170 млрд. сьогодні).
Виникає риторичне запитання – як би закінчилась війна (і коли), якби не ця допомога!?
А тепер до наших часів. Ми 72 доби впевнено мінусуємо «другу найкращу армію світу». Старою радянською технікою. Спробуйте задати риторичне запитання, які будуть військові наслідки постачання Україні високоточної та ефективної зброї натівських стандартів. За словами моїх друзів на Сході, перші залпи американських гаубиць вже продемонстрували перспективу російським загарбникам в Україні.
Переозброєння ЗСУ за натівськими стандартами само по собі буде стимулювати нову якість та технологічність армії. Це стосується також і військово-промислового комплексу в цілому. Сьогодні ми рахуємо по штучно кількість сучасного натівського озброєння, а завтра зможемо його випускати на вітчизняних потужностях.
Але давайте згадаємо також, що Ленд-ліз – це не тільки військова допомога. Це також допомога у будівництві, логістиці, інвестиціях. Після другої світової війни СРСР запустив низку технологічних виробництв на базі американських та британських високоякісних станків. Нові моделі ЗІЛ-157 - це доопрацьовані студебекери. Були запущені нові виробництва у харчовій та легкій промисловості. По-новому запрацювала авіаційна промисловість.
І останнє, що для нас програма Ленд-лізу від США?! Це не тільки допомога військовим постачанням – це відверта демонстрація нового курсу підтримки України. Це чіткий сигнал – працюємо на перемогу України та поразку Росії.
Отже, зустрічаємо Ленд-ліз і одночасно починаємо працювати над планом Маршала!
