На примере «не слишком богатой» Литвы нам есть чему поучиться. Возьмем, к примеру, Каунас, бывшую литовскую столицу времен первой буржуазной республики (сразу после 1918 года). В плане экономического развития город и сейчас занимает в стране статус, подобный украинскому Харькову.

О коррупции в Украине говорят и Шустер, и Савченко и Порошенко и все-все (а в форумах - еще и матерными словами)

Что нас так теперь волнует и почему?

В результаті декомунізації на Полтавщині демонтували 312 пам’ятників та пам’ятних знаків, однак наразі залишається ще 21 об’єкт

"В Полтавській області, за результатами декомунізації у 2015-2016 роках, на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», перейменовано 52 населених пункти, 3815 об’єктів топоніміки у населених пунктах та демонтовано 312 пам’ятників, пам’ятних знаків тощо. Їх повний перелік налічує 123 аркуші" Це була  важлива й актуальна, на злобу дня цитата...    Тепер перейду до теми

  Воїстину Україна стане скоро Меккою для туристів, котрі прагнуть екзотики! Вчорашні безробітні і практично злиденні держслужбовці тут можуть дозволити собі купити гарну іномарку за кільканадцять тисяч доларів, жити в розкішному будинку й навіть не знати - скільки вартує його утримання! Є на що (на кого) подивитися, є від чого "випасти в осадок", щоб потім розказувати друзям про українські чудеса у себе вдома, десь там у Флориді, приміром...

Эти слова из патриотической  песни 70-х годов прошлого столетия приходят на ум раз за разом, как только и когда листаю газеты (электронные СМИ) с материалами, касательно процесса люстрации и борьбы с коррупцией в Украине. Там, правда, в той песне, пели  несколько иное, чем я взял для заголовка: «должен и сын героем стать, если отец герой…»  Сложная, и не только патриотически сложная, но даже и философская тема. Должен или не должен? 

Завжди радісно й з цікавістю читаю коментарі на свої опуси!

Ибо: не знаешь где найдешь и где потеряешь...

Что ж, некий важный этап в истории современной Украине завершен и можно подводить  черту. Будущее украинцев, правда, как и было, так и осталось туманным и неопределенным.

Литва й раніше переймалася нашими проблемами  і я, наприклад, наочно в цьому переконався: у Каунасі встановили меморіальну дошку на честь полковника Коновальця, провідника ОУН-УПА. Він тут тривалий час жив (перед тим як загинув від бомби енкаведешника у Празі)…   Є й інші приклади доброї волі литовців щодо нас й їхньої щирості та теплоти.