Как ни грустно, но приходится продолжать об этом говорить - и в первые дни наступившего года тоже - далеко еще не закончена эпопея украинских политиков и украинского политикума. Как говорится, нет повести печальнее на свете…
Или два резонансных судебно-полицейских эпизода с разными последствиями
...тогда и пребудет эра всеобщего благоденствия
Саакашвили и Ко: третья фаза
Наконец-то свершилось! Простой гражданин одолел прокуроров! И даже добился материальной ответственности недоброкачественных блюстителей правосудия
Сьогодні відбулися дві помітні події в житті моїх одноплемінників-полтавців. Перша – помер гуморист Задорнов. Комусь він аж надто подобався,а хтось досі скаженіє від люті на його явну в останні роки проросійську й пропутинську орієнтацію. А все ж подія ця є жалобною... Друга подія – ще один, такий собі нєкто, котрий не зміг навіть пояснити мотивацію своєї поведінки, перекинув майже два десятки урн в центрі Полтави. Акт цього брутального вандалізму обурив й збурив полтавців (кого як) не в меншій мірі, ніж факт смерті гумориста.
(«Голову полтавського пам’ятника Леніну передали у Краєзнавчий музей»
– цитата заголовку ЗМІ)
(Гениальный Соколов в Полтаву больше не приедет)
Многие помнят еще снятый в советское время фильм с Высоцким «Место встречи изменить нельзя» . Снят он был по книге братьев Вайнеров «Эра милосердия». Говорят, с новым тысячелетием наш порог переступила Эра Водолея (не правда ли, господин Всемогущий Маг?) Что же нам несут обе эти эры?
Реминисценция затронутой темы (см. предыдущий блог)
Живе сьогодні в Каунасі (Литва). Закінчив КДУ факультет журналістики. 35 років стажу. Полтавець. Зараз пенсіонер.
208