Розмір тексту

Щури харчові (крысы пищевые)

Реклама на наших сайтах. Або як ми ненормативною лексикою розмовляємо...

Словосполучення «ненормативна...», винесене у підзаголовок, не повинне збити вас з пантелику. Оскільки далі мова буде не про власне матюки, а про ті численні мовні парадокси,  якими повниться наше життя. Цими абсолютно «неїстівними» словам і новітніми термінами більшість із нас «харчується» фактично щодня. І ми вже майже не відчуваємо ні подиву, ні гидливості…   

    Головним чином і оці непристойності (про які мова буде нижче), і відверту дурню продукує українська сучасна реклама. От припустимо, читаємо на вітрині продуктового супермаркету яскраву етикетку: «Йогурт питний». Виникає питання (за аналогією з водою: питна-непитна), тож виходить: я, ми всі, наші діти дотепер уживали у їжу зовсім «непитні» йогурти? Як же ми вижили? Питання це адресуємо продавцеві й одержуємо посильне пояснення. Або ж ще таке: "ковбаса м ясна". Натяк на те, що в інших ковбасах  того поживного продукту аж надто обмаль.

     З йогуртом. правда. простіше! Виявляється, от що малося на увазі. Який йогурт за своєю консистенцією, така й ступінь його … гм… Навіть не знаю, як далі про це сказати. Тобто, якщо цей молокопродукт більш густий – значить він «непитний»! І ще характерна ознака: «непитні йогурти» частіше продаються в пластикових стаканчиках! Отже, слава Богу, у цьому випадку  з'ясували що й до чого.

     Примхи реклами, чиєсь бажання «подати продукт» якомога виразніше і дохідливіше призводять до гри словами «на грані фолу». Ось така, приміром, була у Полтаві реклама на бігбордах  зовсім донедавна.  Усміхнена дівчина заклично пропонувала: «Даю у кредит до 15 разів!» Звісно, у дорослого чоловіка цей транспарант викликав тільки одну асоціацію. І що також характерно: нікого такий «рекламний хід» не обурював, і ніхто з нас не побіг від того бігборду…Ну, хоча б у прокуратуру чи у суд – аби поскаржитися, що дехто займається відвертим розбещенням нашої молоді.

      Але Бог навіть з нею, з дівчиною, котра дає багаторазово у кредит. Ось приходжу, приміром, до розважального центру у ТРЦ «Київ». Все тут продумано для всебічного відпочинку з дітьми. Ось тут – майданчик для «роллерів». А тут – «ігроленд». А  ще ось тут же й навіть дорослі можуть смачно закусити у барі під назвою «Япона мать». Зовсім поруч із майданчиками і зонами для дитячих розваг. І зручно. І - сумно. Прикро за це безмежне падіння нашої культури і моралі.  Як то кажуть, ноу коммент!

      Дальші спостереження, можливо, й не такі дошкульні для нашої моралі. Зате можуть увігнати у стан тривалого і безпомічного ступору, осмислення того, що перед твоїми очима на яскравих етикетках. Що ви скажете, приміром, з приводу словосполучень «сірники запалювальні» або «риба рубана»? Це також зі сфери нашої реклами і нашої торгівлі. Не намагайтеся й цього разу з'ясувати в продавців: що ж це все має означати? Що за дивні епітети, додані до простих, здавалося б назв продуктів? Пояснення продавців щодо цього будуть мляві, непереконливі й плутані. Хто із них бо міг знати: ким, як і для чого була порубана та нещасна риба? І головне: якої вона породи? Може, хек? А таки ж раптом сьомзі так не пощастило (порубали)? Тоді чому так дешево?

      Зате напис на  коробочці «сірника запальні» пояснити зовсім неможливо! Як відрізнити «запальні» від «незапальних»? Прямо-таки, теорема Ферма по фізиці…

      Ряд мовних парадоксів, що їх низками спостерігаємо і чуємо у супермаркетах, можна продовжувати безкінечно. Недавно, наприклад, дикторка у мережі магазинів АТМ прочитала ніжним голоском: «Игрушка развивающая». Виходить, інші, «не розвиваючі» іграшки, наші діти від нас також частенько одержують? Для зовсім протилежного розумового процесу?

      Утім, якщо проаналізувати  на дозвіллі асортименти наших дитячих супермаркетів, то переконаєшся: й справді багато іграшок виробляють натурально для дебілізації мозку маленької  людини. До речі, про дебілів. Деякі написи у публічних місцях ( ці перли мудрості дісталися нам у спадщину ще з радянської епохи) не можуть не  вражати й досі! Вони своїм наївним пафосом можуть справити враження хіба що на інтелект неандертальця.

        Ось узяти хоча б такі таблички, на стовпах високовольтних ліній: «Не влазь – уб'є!» Також коментарі, начебто, зайві. Але хтось же витрачав і витрачає далі метал і фарбу для подібних «застережень»!

       І наприкінці – ще про один мовний шар. Неформальну лексику активно продукують не тільки у сфері торговельній.  Сленг, на якому спілкується усередині себе каста держаних службовців, приміром, – він також не може інколи не обурювати. Причому, ну, нехай би тільки  Янукович шокував колись пристойне суспільство жаргоном, зі своєї звичної «фені»! Так ні! Наші чиновники й середньої руки теж настійно нав'язують соціуму свої «неологізми». Широким верствам населення  слова ці подаються через ЗМІ, офіційні документи й таке  інше. Ось такий видали колись перл. Читали його років кілька тому в одній полтавській газеті: «Міська влада настійно клопочеться про повну контейнеризаціювсієї Полтави»! Звичайно, неологізм «контейнеризація» для міської влади попереднього скликання значною мірою – доленосний.

Але якщо продовжити цей словесний ряд, і кожну владну ініціативу позначати чиновницьким словотворенням? Можна тоді уявити й зовсім парадоксальні епітети, абсолютно геніальні синоніми! З них дуже зручно потім створювати дзвінкі гасла. Наприклад, ось такий. «Доступним житлом – вдаримо по безпритульності й безхатькам (маються тут на увазі нові квартири за 30 тисяч доларів, у які треба вкласти ще не менш 20 тисяч, щоб у них можна було насправді жити, – авт.)»  Або ще такий, більш у стилі ретро: «Дайош суцільну підземнопереходизацію  історичного центра міста!» Лозунг актуальний тим більше сьогодні, адже мер Мамай наш ніяк не спроможеться навести лад у нещасних двох переходах: на вулиці Шевченка й тому,який біля поштамта!

      Хочу закликати тих, хто продукує подібні нові словосполучення (хоч чиновники вони, хоч пересічні рекламісти):  задумайтеся над реальним значенням своїх «неологізмів»! Хочу також застерегти тих колег, котрі взяли моду розмовляти зі споживачем свого продукту на суржику... Вже або українською балакайте, або ж  російською або на крайній випадок англійською! Бо інакше ви засмічуєте не тільки мову, але й свідомість досить-таки широких верств українського населення.

ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ: чи через пів століття українською хто розмовлятиме?

Ситуація з українською мовою викликає занепокоєння фахівців, які передрікають її вимирання з 2060 року. Через брак носіїв. У медіа нещодавно обговорювався випадок з дівчиною, яку відмовилися працевлаштувати через україномовність. Це один лише факт… Київська молодь, 77  відсотків респондентів, ще 2 роки тому заявляли про потребу володіння українською мовою і про те, що має бути офіційною тільки українська мова. Зокрема, спостерігають звуження функціонування мови. Хоча, звісно, є й зворотна тенденція. Але головна все ж ось така: вживаність російської доволі ще інтенсивна, хоч й новий уряд останніх років й обмежив вплив ворожих медіа й культури на українців, але це вочевидь недостатньо. Треба створювати свій кінематограф, свою літературу, своє мовне середовище.
Вчені відстежили ще один парадокс. З двох україномовних киян тільки один перейшов би на російську, але не зробить цього лише тому, що до нього звернулися українською. У російськомовних же українців здебільшого фіксують майже абсолютну мовну стійкість. А російськомовні росіяни взагалі не переходять на українську. І все це в результаті дає факт: від 50 до 70 відсотків населення України, які вважають себе українцями, не є україномовними.

Про автора

Віталій Цебрій

Віталій Цебрій

Живе сьогодні в Каунасі (Литва). Закінчив КДУ факультет журналістики. 35 років стажу. Полтавець. Зараз пенсіонер.

181
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему