Єдність.

Вітаю, шановні читачі «Полтавщини»! На своєму YouTube-каналі «Наші розмови: Сповіді та рішення для життя» я продовжую експериментувати з форматами. Черговий раз провів «сліпе розмовне інтерв'ю» — бесіду, де ми з гостею заздалегідь не домовлялися про жодні теми чи запитання. 

Уявіть ситуацію: ви підключаєте людину до апарату, ставите запитання, а на екрані просто загоряється червона кнопка «Брехня». Зручно, правда? Але в реальному житті все працює зовсім інакше.

У новому випуску проєкту «Наші розмови: Сповіді та рішення для життя» ми поспілкувалися з Костянтином Остаповим — адвокатом, психологом та поліграфологом із Харкова. Говорили про те, як насправді шукають правду, чому обман поліграфа перетворився на цілу індустрію та як не довірити свою долю шарлатану.

Вітаю, шановні читачі «Полтавщини»!

Кожного дня ми стикаємося з безліччю медичних порад: від сусідок, родичів, з реклами чи сумнівних статей в інтернеті. Ми звикли купувати пігулки «на всякий випадок» та займатися самолікуванням, навіть не усвідомлюючи, якої шкоди завдаємо власному організму.

Щоб розібратися, де закінчується народна творчість і починається справжня доказова медицина, я запросив на інтерв'ю фахівця, який щодня рятує життя полтавців.

На моєму ютуб-каналі «Наші розмови: Сповіді та рішення для життя» продовжує виходити цикл нестандартних розмов. Формат «сліпого розмовного інтерв'ю» — це коли я приходжу до людини без готового переліку «правильних» запитань, ми заздалегідь не узгоджуємо жодних тем, а бесіда тече природно, відштовхуючись виключно від того, чим людина живе тут і зараз.

Сьогодні хочу поділитися з вами історією Наталії Януш — українки, яка вже вісім років живе в польському Вроцлаві.

Я вперше у дорослому віці лежав у лікарні. (У дитинстві були якісь гланди, ще якась єрунда. Але то було давно і неправда).

Моє враження - технологічність, дисципліна, чіткість, гармонійність, людяність.

Приветствую, уважаемые читатели «Полтавщины». Вчера на моем ютуб-канале «Наши разговоры: Исповеди и решения для жизни» вышло нестандартное «слепое интервью» с Линой — переселенкой из Харькова, чья жизнь кардинально изменилась весной 2022 года после тяжелого осколочного ранения.

Ми часто прагнемо стабільності. Державна робота, гарантована зарплата, звичний графік «з дев'ятої до шостої» — для багатьох це звучить як ідеальний сценарій. Але що робити, коли ця стабільність починає нагадувати болото, в якому ти повільно втрачаєш себе?

Ніжин для більшості асоціюється з Гоголем і огірками, але є ще одна його «експортна» складова — поезія. Поетка Лана Носовська, випускниця Гоголівського університету і авторка дитячої «Абетки» з ручними ілюстраціями, тримає свій тихий поетичний фронт і паралельно вчиться на психолога. Її шлях почався з любовних віршів «для одного хлопця», а виріс у десятки текстів про кохання, війну, дітей та життєві випробування, частина з яких уже живе в подкастах і піснях.​

Галина живе в селі Сахновщина Полтавського району, виховує чотирьох дітей, щодня їздить на роботу до Полтави і шукала себе між музикою, швейним виробництвом та нескінченними турботами. Вона закінчила музучилище, мріяла грати так, «щоб всі роти відкривали», але реальність привела її до фабрики, де в 30 років вона з нуля навчилася шити й побудувала нову професійну ідентичність.