Скільки разів бувало: крутиться в голові якийсь спогад, смішний випадок чи просто фраза, а до діла не доходить. Так воно й лежить усередині мертвою вагою. Бо щоб скласти вірш, потрібен поет, а щоб пісню заспівати — цілий гурт із гітарами.

Скільки коштує розбите серце? Якщо запитати поета — воно коштує збірки нових віршів. Якщо запитати психолога — кількох місяців внутрішньої перебудови. А якщо запитати життя — воно виставить рахунок за наші власні ілюзії. 

Зазвичай ми сприймаємо музику як естетичне задоволення або фоновий супровід. Ми вмикаємо її в навушниках по дорозі на роботу, підспівуємо радіо в авто або приходимо на концерти, щоб просто перемкнути увагу й відпочити. Але чи замислювалися ви, що звук людського голосу здатний працювати як точний психотерапевтичний інструмент — піднімати з глибини приховані переживання, знімати тілесні спазми та витягувати людину з пригніченого стану? 

Полтавщина завжди славилася своїми літературними та музичними традиціями. Від Івана Котляревського до сучасних поетів і бардів, які щотижня збираються у затишних полтавських кав’ярнях, бібліотеках та мистецьких просторах, щоб почитати власні вірші чи заспівати під гітару. Але світ стрімко змінюється. І недавно саме в Полтаві ми наважилися на культурний крок, аналогів якому, можливо, ще не було в Україні — провели перший живий Експериментальний ШІ-вечір поезії та музики. 

На концерті в Полтавській обласній філармонії мою увагу привернула одна з музиканток оркестру. Вона грала, стежила за солістом, іноді усміхалася. У її поведінці я побачив живу цікавість до того, що відбувалося на сцені.

Для цього музичного вечора не знадобилася концертна зала. На моєму подвір’ї зібралися 14 глядачів, розсілися на лавочках, а Ксенія Шумна заграла на домрі. Навколо — вечірня темрява, світло ламп і люди, які прийшли послухати живу музику.

Усе почалося ще 28 листопада 2024 року. Того дня я зайшов до кав’ярні «Криниця», що поряд із нашим Полтавським пивзаводом. Атмосфера закладу, неспішний плин часу, знайома побутова картина — свіже пиво, черга, тарілки з гарячими пельменями — склалися в поетичні рядки. Вірш був присвячений саме цій кав’ярні. 

Стосунки — річ тонка, а сучасні стандарти іноді здатні загнати в глухий кут навіть найпалкішого романтика.

Що робити хлопцю, який просто хотів поцілувати свою обраницю, але несподівано зіткнувся з категоричною умовою: «Без цього не цілую!» — і жодних компромісів?

Полтава знову довела, що вміє здивувати країну без довгих розгойдувань. У Ботанічному саду педуніверситету урочисто відкрили перший в Україні пам’ятник Вільяму Шекспіру. Але тільки-но фотографії потрапили в мережу, культурна подія перетворилася на всеукраїнський мем. 

Ця думка прийшла раптово, коли я спостерігав за метушнею навколо.

Ми всі кудись біжимо, сперечаємося через дрібниці, люто доводимо свою правоту, збираємо в собі образу за образою. А якщо зупинитися й поглянути чесно — ми всі як маленькі діти. Кожен із нас просто хоче щастя. І життя кожного — це лише тонка нитка, яка може обірватися будь-якої днини.