«Геть від Москви!»:про здобутки Революції Гідності. Мова Нації.

Попередні матеріали з теми «Геть від Москви!»   

 АРМІЯ      НАТО,ЄС,БЕЗПЕКА  

   ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР   

ТОМОС   НАЦІОНАЛЬНА ПАМ"ЯТЬ  

  НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА   ЕКОНОМІКА

Історичний зріз : хронологія заборон і спроби відродження 

                                                            XVII століття

1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія»  Кирила Ставровецького.

1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

                                                             XVIII століття

1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».

1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

                                                                    XIX століття

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.

1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.

1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння».

1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. «Заборона українства 1876 р.»

1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

                                                                         XX століття

1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.

1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.

1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.

1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

У  період перших визвольних змагань (Українська революція 1917-21рр.) українська еліта пішла шляхом відродження української мови. 23 березня 1918 року Центральна рада затвердила статус української мови як мови офіційного діловодства. За основу був узятий алфавіт, розроблений митрополитом Ілларіоном (Іваном) Огієнком.
Це сталося через 42 роки після Емського указу про заборону української мови. Трохи більше ніж рік до того, 12 березня 1917 року, Центральна Рада ухвалила рішення, що мовою звернення першого українського парламенту до публічності має бути українська. Через рік приймається Центральна Рада приймає закон  «Про запровадження української мови у банківській і торговій сфері». В ньому пунктом 3 закріплювався виключний статус української мови в бізнесі. 
Пункт про державний статус української мови перейшов і до проекту Конституції   Української Держави, розробленого за Павла Скоропадського.

Низку управлінських рішень на захист української  ухвалювала   й Директорія УНР.

   Після окупації УНР більшовицькою Росією і створення нової   російсько-комуністичної імперії - СРСР утиски української мови стали ще жорсткішими.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.

1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» із санкцією на боротьбу проти  «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».

1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».

1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.

1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.

1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.

1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».

1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.

1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках» («Брежнєвський циркуляр»).

1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді та поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи".

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.

1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».

1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

                                                                         XXI століття

2012 — Зако́н «Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики  ( «мовний закон Ка-Ка») — закон, прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2012 року у першому читанні 234 голосами «за» (насправді ж  за нього проголосувало лише 172 депутати), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатськими картками (голосування відбулось з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду). 31 липня законопроект підписав тодішній  Голова Верховної  Ради  Володимир Литвин, а 8 серпня — агент  Москви Віктор Янукович. Ініціаторами були народні депутати Вадим Колесніченко (нині громадянин Росії, після Революції  Гідності утік до держави-агресора) та Сергій Ківалов (нині депутат від партії колишніх регіоналів «Опозиційний блок» , знаного у народі як окупаційний). Про  злочинний русифікаторський характер Ка-Ка свідчить уже навіть те, що в преамбулі до нього названо сфальшований російсько-український переклад  «Європейської хартії регіональних мов і мов меншин» (насправді це «Європейська хартія місцевих і малопоширених мов»), але ні півсловом не згадано Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /99 від 14 грудня 1999 року «про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України». І не тільки зігноровано сам документ, а й злочинно заперечено статус української мови як державної — у кожній статті після згадки про користування державною мовою фіксувалося заперечення української мови як єдиної державної: «або іншою мовою», «або регіональною мовою, або мовою меншини», а іноді й без камуфляжу: «або російською мовою».

Вісім кроків  Президента Петра Порошенка, Верховної Ради та уряду з утвердження української мови

  1. Через конституційний суд скасовано  анти­український закон Ка-Ка.

2 Українська мова на українських телеканалах переважала хіба у другій половині 1990-х років. Починаючи з початку 2000-х, українське телебачення зазнало стрімкої русифікації й диктувало моду на російську мову аудиторіям усіх поколінь, в тому числі дітям. Через екрани телевізорів мільйонам людей нав’язувалася російська  й підтримувався меншовартісний статус української. І от   ситуація змінилася на краще завдяки законодавчо закріпленим квотам. Після  схваленого ВР і підписаного президентом Петром Порошенком закону, телебачення вже не  є ключовим інструментом русифікації. Частка української  у прайм-тайм телеканалів за рік зросла , а російської – впала з 32% до 7%. Середній показник присутності української мови на українському телебаченні досяг рекордних 92%. Статтю про мовні квоти на телебаченні читайте тут .

3. Проурядова коаліція схвалила, а Президент Петро Порошенко підписав Закон, який зобов’язує радіостанції транслювати в ефірі не менше 35 % україномовних творів. За невиконання норми передбачається штраф у розмірі 5 % від загальної суми ліцензійного збору. Окрім того, телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення зобов’язані забезпечувати не менше 60 % добового об’єму ведення передач, в тому числі інформаційно-аналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими радіопередач) державною мовою. Статтю про те, як мовні квоти змінили музичну індустрію в Україні, читайте тут 

4. З ініціативи віце-прем’єра В’ячеслава Кириленка схвалено  дозвільну процедуру  ввезення книг із країни-агресора. Так значно знижено обсяги імпорту російськомовної літератури.Після заборони російських книг більше грошей почало залишатися в Україні. Українці почали більше читати українських книжок. На книжковому ринку істотно побільшало  україномовних видань. А ще   перекладної літератури українською: з’ясувалося, що вітчизняні перекладачі здатні якісно перекласти українською мовою твори відомих німецьких чи французьких авторів , а  раніше  українці були вимушені  такі книги купували лише російською. Також Український інститут книги  опікується поповненням бібліотечних фондів. Наприклад, у 2018 році на це спрямували 120 мільйонів гривень : рішенням Експертної ради з відбору книжкової продукції Українського інституту книги затверджено перелік книг, рекомендованих до закупівлі у 2018 році з 741 книги (!!!), які набрали 12 і більше балів від експертів, загальним накладом 1 млн.  28 тис. 800 примірників від 92 видавництв. Статтю "Бум перекладів. З 2015 року кількість виданих українською світових бестселерів кардинально зросла" читайте тут 

5. У кінопрокаті понад 90% фільмів демонструються українською мовою. Зміни, які захистили український телевізійний і кінопростір від російської пропаганди, внесено до закону «Про кінематографію» в 2015 році. Добру ініціативу підтримали ВР, Уряд, Президент Петро Порошенко. Забороняється показ у кінотеатрах знятих після 1991 року російських фільмів, що популяризують Росію, каральні органи СРСР чи виправдовують боротьбу проти незалежності України. 

  Раніше у прокат якщо й виходив бодай один український фільм, то це була подія. Найбільші касові збори кінця 90-початку двотисячних не сягали й ста тисяч гривень. Ще одним цікавим показником динаміки розвитку національного  кіно є кількість оформлених посвідчень національного фільму. Їх було оформлено 184 минулого року. В 2014-му таких посвідчень було оформлено всього 15, в 2015-му - 40, у 2016-му – 80. Отже, протягом років президентства Порошенка бачимо прекрасну динаміку, яку зупинити     може   лише проросійський реванш.  Статтю про те, як зароджується український ринок кіно, читайте тут

6. Нове законодавство у сфері освіти зміцнило позиції української у навчальних закладах. Частка школярів, що здобувають освіту українською мовою, за рік зросла з 90 до 91%, а частка першокласників – з 91 до 95%.Найбільш помітне зростання частки перших класів з українською мовою навчання в областях Сходу та Півдня України – в Донецькій області з 76% до 99%, Запорізькій з 78% до 88%, Луганській з 74% до 89%, Одеській з 71% до 87%, Харківській з 72% до 80%, Херсонській – з 89% до 98%. Донецька й Херсонська області за часткою першокласників, що навчаються українською мовою, перевищили місто Київ, де ця частка майже не змінилася і становить 97,8%.   

7. Відтепер  масовий радіослухач має змогу насолоджуватися усім багатоманіттям української музики. Президент Петро Порошенко підписав закон щодо особливостей проведення гастрольних заходів за участю громадян Росії. Закон зобов’язує організаторів заходів в Україні перед тим, як запросити російського артиста, подати до СБУ запит, щоб дізнатися, чи не заборонений цьому артисту в’їзд в Україну. Організатор повинен зробити це не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення запланованого виступу.     Цей закон стимулював розвиток вітчизняного шоу-бізнесу.                         

      І наостанок. Залишилося зробити восьмий крок, вирішальний. Верховна Рада проголосувала у першому читанні  проект Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» . Триває його розгляд у другому читанні. Про ключові положення документу  можна довідатися тут .Перспективи поширення й розвитку української мови залежать у першу чергу від здатності парламенту ухвалити цей закон в цілому.