У Євангеліє є фрагмент, де перелічуються 42 покоління предків Христа з дивними та незвичними для нашого вуха іменами. Що маємо з цього зрозуміти? 

Ми буваємо зациклені на своїх гріхах. Мусимо зрозуміти, що наша гріховність — пробоєна у бутті. Але вона не є катастрофічною, коли ми з Ісусом Христом.

Священик може бути некрасивий, товстий чи худий, але Бог хотів, щоб він був саме такий, це є Його рука. Він його ставить, щоб допомагати людям.

Причастя — це ін’єкція духовного життя, коли ми не занурюємося у справи цього світу. Щоб розуміли, що маємо життя вічне. Це дивно відбувається з точки зору сторонньої людини — годування у церкві з ложечки може змінювати світ. Це одне з чудес світу.

Усі християни — святі. Але є особливий вид людей, котрих Церква прославляє: ми знаємо багато їхніх імен. 

На початку червня ми святкували понеділок Пресвятої Тройці. Це день присвячений Духу Святому, який через кожного з нас формує світ. 

Скільки людей, скільки Всесвітів, унікальностей, котрих більше немає. Христос настільки нас любить, що кожного розуміє, кожному готовий дати воду життя вічного, Духа Отця, Духа правди й істини.

Яке значення має те, що Ісус Христос воскрес для кожного з нас?

Одна євангельська історія починається тим, що в домі, де проповідував Ісус, зібралося скільки народу, що навіть перед дверима не було місця і можливості підступитися до Нього.

Сьогоднішній світ вчить присвоювати. Багато людей незамислюються, що комусь гірше і важче. Багато хто в потребі й утисках не вірить, що йому можуть допомогти. Такі люди живуть у безнадії.