З огляду на популярний тренд «боротьби з фашизмом» вирішив вставити,як то кажуть, і свої «п’ять копійок». Причому, не словом, а ділом ) Тож вчора надіслав офіційні запити на інформацію голові Полтавської облдержадміністрації Олександру Удовіченку,начальнику УМВС України в Полтавській області,генерал-майору міліції Едуарду Федосову, начальнику СБУ в Полтавській області Олександру Масендзову та прокурору Полтавської області, державному раднику юстиції 3 класу Андрію Миронову. Наводжу текст запиту без купюр, мовою ділових документів.

Днями повідомлення на «Полтавщині» ошелешило численних прихильників опозиції у Полтаві оригінальною,я б сказав,сенсаційною новиною. Як з’ясувалося,кілька осіб з бюро однієї з опозиційних партій вже,начебто, визначили кандидата на міського голову Полтави для опозиційного електорату.Кулуарність процесу ухвалення рішення не лише здивувала,але й обурила. Отже,про це по-порядку.

Цьогоріч історичний проект провідної вітчизняної інтелектуально-патріотичної газети «День» відзначив маленький ювілей.

Днями дав коментар одному шанованому і популярному ЗМІ . Мова йде про провал на Полтавщині технології роздачі продпайків.

Слова, що винесені у заголовок - не перебільшення.

19 грудня розпочне роботу новий парламент України. Позаду виснажлива виборча кампанія. Нині у політологічно-експертному середовищі активно обговорюються результати виборів. Звучать різні оцінки. А серед багатьох (не всіх, звісно) пересічних виборців знову запанував песимізм. «Голосували за опозицію, так шо з того - все одно та банда і далі заправлятиме, більшість у них», - іноді приблизно такі фрази можна почути у транспорті чи деінде. Цей допис у моєму блозі - спроба додати оптимістичних кольорів до похмуро-осінньої політичної барви, адже парламентські вибори вияскравили й цілу низку оптимістичних тенденцій.

За останні два з половиною роки чинна влада зробила ччимало, щоб знищити національну ідентичність й перетворити Україну на корупційно-мафіозний відстійник. Проте очевидним є ще один пріоритет діяльності ПР. Влада заповзялася за будь-яку ціну викорчувати всі ті паростки демократії, що потроху пробивалися на світ Божий протягом років новітньої незалежності. При всьому критичному ставленні до Кравчука і Кучми все таки варто відзначити, що при них не було такого безпрецедентного тиску на свободу людини, вільне слово, суди. Цей блог - винятково фактаж, думаю, більш ніж переконливий.

6 вересня Україною прокотилася хвиля громадських акцій за свободу слова, проти цензури у ЗМІ, на захист незалежного телеканалу ТВі. На мирний протест у столиці на Михайлівській площі вийшли понад десять тисяч киян, серед них відомі інтелектуали, моральні авторитети з ініціативи «1 грудня» - політв’язень, дисидент і філософ Євген Сверстюк, відроджувач Києво-Могилянської Академії В’ячеслав Брюховецький, мистецтвознавець Вадим Скуратівський, кобзар Тарас Компаніченко та інші відомі науковці, митці, журналісти.

Режим Януковича здійснює послідовний і системний наступ на українську національну ідентичність, вперто і нахабно нищить українську мову, церкву, культуру, національну пам’ять. Це аксіома, яка відома кожному мислячому і патріотичному громадянину України. Але водночас боротьба малоросійського олігархату з українством породжує системний опір, причому він має не партійне, а громадсько-культурницьке і соціально-економічне забарвлення.