Вулиця Шоло́м-Але́йхема пролягає від вулиці Пилипа Орлика до стику вулиць Панянка і Підмонастирська. Початок вулиці є продовженням вулиці Котляревського (на плані Полтави початку 1920-х ця вулиця так і підписана).
Первісна назва від другої половини ХІХ століття — вулиця Новопрокладена (рос.: Новопроложенная).
ПАНЯНКА - передмістя (форштадт) Полтави в 17-18 століттях; історична місцевість поблизу центральної частини Полтави в наш час. Назва форштадту і яру - Панянка (принаймні, з кінця XVIII століття), ймовірно, походить від рідко вживаного у наш час слова «паняти» (поганяти коней), особливо – під час підняття по крутому узвозу з боку долини Ворскли. Легенди (про якусь панянку), та літературні версії принципово не викладаємо.
Булава Л. М., Макаренко С. В., Шерстюк В. В. Кононенко Ю. Г. та інші. ДОЛИНА ВОРСКЛИ (Серія книг: Історичні райони Полтави) / Під загальною редакцією Л.М. Булави. – Полтава, 2025. – 236 с.
Короткий алфавітний довідник.
Шпортівка - безіменний виселок (з другої половини ХІХ ст.), село (з початку ХХ століття), куток Полтави (з 1929 року). Знесене в 1970-х у зв'язку із підготовкою до будівництва мікрорайону Левада (який, за проектом, спочатку називався ШПОРТІВКА).
Кожне стародавнє місто біля річки в Україні мало свій Поділ (нижню, долішню частину) – як правило, передмістя.
ПОДІЛ, як передмістя (Vorstadt) Полтави, в XVII столітті розпочинався із ескарпу фортеці (орієнтовно, нинішньої вулиці Художня), а пізніше поширився на заболочену правобережну заплаву Ворскли – до її русла.
Місцевості біля Полтави на схід від річки Коломак (Макухівка, Триби й сусідні з ними села) тісно пов'язані з історією нашого міста.
Лісок – селище в південно-східній частині Полтави, на колись дуже заболоченому межиріччі Ворскли й Коломаку, упритул до другого.
Герцики, Черняки, Заньковські, Дублянські, Невіандт, Іскри, Кочубеї
Заньковські (Занковські) – кілька козацько-старшинських, пізніше – дворянських родів, які з початку XVIIІ століття відомі на Полтавщині (зокрема, в селі Крутий Берег під Полтавою).
Родовід - від Георгія (Юрія) Заньковського, який на початку XVIII століття був священиком церкви села Жуки під Полтавою.