Розмір тексту

Пляжі на Ворсклі (колись і тепер)

Сторінки книги про долину Ворскли. Пропонуємо згадувати й доповнювати деталями.

Пляж – це прируслова незаросла або слабо заросла рослинністю смуга біля річки, покрита піщаними відкладами, які тут накопичуються під час повеней і сильних паводків (важчі піщані частини тут осідають, а легші глинисті – виносяться). Розташування  природних пляжів із часом змінюється внаслідок петляння річки по заплаві. 
На розташування пляжів із  XVII до XIX століття впливали численні водяні млини. Від другої половини ХХ століття суттєвим чинником стало спорудження дамб для руслових водосховищ: швидкість течії суттєво зменшилася; русло випрямлювали; річка стала глибшою але вужчою. Відтоді були змушені намивати штучні пляжі, існування яких потребує періодичних гідротехнічних робіт.

Як видно на фото першої половини – середини ХХ століття,  не тільки річище Ворскли було ширшим, але й пляжі біля нього. Свою роль відіграли природний кліматичний (посушливіший клімат), та людський (дерева раніше вирубали на дрова, а випас худоби й сінокосіння не давали  їм густо вкривати поверхню заплави).

Підсумуємо: природні пляжі існували, але вони не були обладнані для масового відпочинку населення (переважна частина дорослого населення була майже постійно зайнята виживанням - працювала). 

Для заможних людей на Ворсклі в кінці ХІХ – на початку ХХ століття обладнували  купальні (передусім, для дам). Для них  і чисельного в місті чиновництва, було прийнято знімати  на літо дачі біля річки. Але загорання на пляжах, все ж, не було тоді поширеним (через релігійні стереотипи – відношення до оголеного тіла). Купальні (до 1920-х  років):

Купальні на Ворсклі,  початок ХХ століття

Більш масовим відпочинок на пляжах став вже за радянських часів, особливо – в другій половині ХХ століття.

Кожному із трьох районів міста Полтави (для організації догляду) був відве­дений один із трьох міських пляжів. 
Крім того, існували «дикі» пляжі, та пляжі біля пансіонатів підприємств і організацій. В останні десятиліття почали з’являтися приватні пляжі.  У цій статті далі згадуємо  вже неіснуючі  пляжі, які заросли деревно-чагарниковою порослю внаслідок відсутності догляду, чи забудовані.

Побіжно відзначимо, що скиди промислових і фекальних стічних вод у Ворсклу в часи СРСР були значними (за деякими даними, біля 1/3 від обсягу її стоку). А в останні десятиліття додалася й зношеність  існуючих каналізаційних мереж та самовільні врізки до них - скиди брудної води  із житлових і дачних масивів у долині Ворскли. Результат: впродовж майже всього купального сезону чи не на всіх пляжах Полтави фіксується перевищення норм бактеріологічного забруднення води.

Центральний пляж Полтави (№1) у наш час.

Міський пляж №1 ↑ (Центральний) найдоступніший для багатьох людей, оскі­льки розташований поруч із Південним вокзалом (зупинкою тролейбусів і авто­бусів), та мостом через Ворсклу. Разом із тим, вважається одним із найбільш забрудненим піском і водою. Довжина +/– 200м, максимальна ширина 40…50 м.

Зображення оброблене програмою ШІ

Міський пляж №2, фактично, є продовженням пляжу №1 у північному напрямкові (вгору по течії), його параметри аналогічні параметрам пляжу №1.

Перший (Центральний), Другий і Подільський  пляжі, 1962 рік.

 Навпроти пляжу №2 на правому березі Ворскли, розташо­ваний невеликий пляж №5 «Зелений острів» (за назвою вулиці), або Подільський. У наш час він є значно меншим, ніж 60 років тому. Колись у затоці - старому гирлі Тарапуньки, -   діяла станція прокату човнів, а зараз неподалік - рятувальна служба на воді (вул. Амундсена №7). Як згадують старожили, був тут і понтонний міст на лівий берег Ворскли.

Міський пляж №3 колишнього Жовтневого (тепер – Шевченківського) району вважається найбільш догляну­тим серед міських. Його максимальна довжина 350 м, а максимальна ширина – 100 м. 

Дещо північніше від нього діє приватна  база відпочинку «Плесо», яка має і свій невеликий пляж (№4). За часів СРСР тут і на Зеленому острові були відомчі бази відпочинку (підприємств і організацій). 

У ХІХ - ХХ ст. діяли паромні переправи й човнові станції

 Навпроти пляжу №3 на правому березі колись діяв «Колонійський пляж», названий так через те, що з 1840-х років тут була ділянка для миття вовни (належала німецьким колоні­стам-ткачам). А вище на 300 м – так званий дикий "Собачий пляж». У наш час вони  заросли чагарниками й деревами.

3-й міський, "Плесо" (№4) і колишній "Колонійський" пляжі

Ще вище по течії, біля заліз­ничного мосту  й школи №22 розташований Дублянщин­ський пляж (№6) :

На півночі Полтави, біля се­лища Вакуленці на лівому березі є вузький «дикий» пляж (№8), а на правому, біля ко­лишнього хутора Баришполка – приватний пляж «Гавайї» (№7).

Кадети на пляжі біля Вакулинців (1909 р., фото К.Булла)

Біля готелю «Турист» (перед мостом у бік Південного вокзалу) до середини 1990-х років діяв невеликий пляж  та станція прокату човнів.

На правому березі Ворскли, біля траси «Київ – Харків», навпроти гирла Коломаку, розташовувався колись так званий «Офіцерський (курсантський) дикий пляж». А на­впроти, на лівому березі, мисі між Ворсклою і Коломаком – «Климівський пляж» (він є й зараз). 

Місцевості в долині Ворскли. №№ пляжів.  
Посилання на цю статтю  обов'язкове при використанні (С)

Про автора

Леонід Булава

Леонід Булава

Краєзнавець, географ

88
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефон редакції: (095) 794-29-25

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему