Розмір тексту

Вулиця Федора Вовка у Полтаві

17 березня виповнюється 170  років  з дня народження видатного діяча української   культури,  уродженця  Полтавщини  Федора Вовка. Відповідно до постанови Верховної Ради  України, підписаної  її головою Андрієм Парубієм, 22 грудня 2016 року № 1807-VIII, ця дата занесена до  Календаря  пам’ятних дат і ювілеїв, відзначення  яких у 2017 році доручається  проводити  на державному рівні з активними висвітленням її у засобах масової інформації  та із  залученням  до  урочистих  заходів  широких верств населення. На жаль, ні обласна, ні міська, ні пирятинська районна влади чомусь жодних заходів не влаштовували…Проте сподіваюся, що все-таки цьогоріч Федора Вовка на Полтавщині пошанують і на державному рівні.

    Тож цей допис є скромним внеском полтавських просвітян у справу увічнення пам’яті видатного Українця.  Вважаємо за обов’язок розповісти читачам про цю особистість. Адже якраз з ініціативи Полтавської міської громадської топонімічної групи  (голова Юліан Матвійчук), зокрема  очільника  Полтавського міського товариства «Просвіта» Тараса Пустовіта вулицю більшовицького діяча Коп’яка у рамках декомунізаційних процесів перейменували  на честь уродженця Пирятинського повіту Федора Вовка.

   Видатний український  етнограф,  фольклорист,  антрополог і археолог Вовк (Волков) Федір Кіндратович (псевдонім: Кондратович Ф., Сірко Ф.) походив із козацького роду.Народився рівно 170 років тому  17 березня 1847 року в селі  Крячківка на Полтавщині. Після закінчення навчання у Ніжинській гімназії вступив до  університету в Одесі, пізніше перейшов на природничий відділ Київського університету ім. Святого Володимира, де вивчав хімію, ботаніку, зоологію, порівняльну анатомію, анатомічну антропологію. Після закінчення навчання в університеті стає членом  «Київської Громади», разом з Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем, Тадеєм Рильським, Павлом Чубинським (автор слів національного, державного гімну), Павлом Житецьким  бере участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. Досліджував також похоронні звичаї, побратимство в Україні, повір’я.  У 1874  році бере участь в організації та діяльності III Археологічного з'їзду.  Послідовник французької антропологічної школи. Вивчав етнографічні матеріали в різних країнах Європи.  Під впливом Володимира  Антоновича і Михайла Драгоманова захопився етнографією. Був одним із фундаторів і співробітників «Записок Юго-Западного отдела географического общества». Вовк — член Російського географічного товариства в Петербурзі, Історичного й Антропологічного товариства в Парижі, активний популяризатор української культури в Європі. Науковець — один з перших дослідників палеолітичних пам'яток на території України (Мізинська стоянка, зокрема).З урахуванням публіцистичних статей спадщина Ф. Вовка нараховує 628 праць, виданих по усьому світові переважно іноземними мовами! Неодноразово відвідував Полтаву, зокрема український клуб, контактував з представниками національно-свідомої інтелігенції міста.
      Як відомо, кінець 19 століття в історії України був позначений наступом російського імперіалізму на українську культуру і мову. Російська окупаційна влада забороняла українську мову і проукраїнські організації, які дбали про національне відродження, зокрема, затято переслідували фундаторів та активних діячів громадівського руху. Це стало причиною еміграції Михайла Драгоманова, Федора Вовка та інших діячів Старої громади. Зокрема, Вовк  емігрував за кордон у  1876 році. Втім, працю на культурній ниві не припинив: брав участь у виданнях Михайла Драгоманова,  упорядковував  зарубіжні видання творів Тараса  Шевченка («Кобзар» Прага, 1876; «Кобзар» Женева, 1878), куди  вмістив   твори поета,що були заборонені царською цензурою у підросійській Україні. А ще він став  автором праць іноземними мовами: «Весільні обряди в слов’янських народів» (1890–1894, болгарською мовою), «Шлюбний ритуал та обряди в Україні» (1891–1892, французькою мовою). З 1887 р. оселився у Парижі, де вивчав  антропологію, порівняльну етнографію і археологію.

    Внесок Федора Вовка у розвиток української етнографії безцінний. Саме наш земляк, саме цей вчений зібрав багатющий  матеріал з етнографії українського народу. Саме наш земляк, саме цей учений уклав  антропологічну карту України і написав знакові  дослідження. Мова йде про «Антропологічні особливості українського народу» та «Етнографічні особливості  українського народу». У  цих видатних працях , які були написані у 1916 році, він аргументовано спростував російські імперські псевдонаукові тези науковців-російських шовіністів про те, що «єдіний велікорускій народ і малорускую народность как єйо часть». Завдяки цим науковим дослідженням наукова спільнота України та європейських країн прочитала правду: українці — окремий слов'янський народ.

Меморіальна дошка у селі Крячківка Меморіальна дошка у селі Крячківка

 P.S.   При підготовці матеріалу автор використовував матеріали з українського розділу  Вікіпедії,  інших інтернет-джерел та  історичні довідки для голови Полтавської облдержадміністрації, що готувалися  учасниками  Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної групи Юліаном Матвійчуком, Тарасом Пустовітом, Володимиром Мокляком, Оксаною  Коваленко, Юрієм Волошиним, Борисом Тристановим, Олександром Ластовецьким.   Матеріали з теми  «Поборники незалежності  у  назвах вулиць Полтави»  можна прочитати тут , тут , тут  і тут. І  тут

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

442
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему