Розмір тексту

Поборники незалежності у назвах вулиць: козацький літописець із Гадяча і легендарний кошовий отаман

Сьогодні «Просвіта»  завершує  козацьку тему,  знайомлячи  полтавців із новими  топонімами облцентру. Попередні  матеріали  про козацькі часи та добу Гетьманщини  можна прочитати тут  і тут  На мапі Полтави увічнено отамана Запорізької Січі  Івана Сірка та козацького літописця Григорія Грабянку. Ці непересічні особистості стали героями цього допису.

Воїн, очільник Гадяча, видатний  літописець, борець із Московією за права Гетьманщини

Вулицю Корчагінську - на честь міфологічного персонажа-комсомольця  Павки Корчагіна - перейменовано. З ініціативи «Просвіти» увічнено  Григорія Грабянку, видатного українського літописця і соратника  гетьмана Павла Полуботка. 
    Без сумніву, Григорій Грабянка є знаковою постаттю української історії.

   Майбутній історик українського козацтва мав прекрасну  освіту, адже навчався у найбільшому і найпрестижнішому навчальному закладі східної Європи - Києво-Могилянській академії.  З 1686 р. – на військовій службі в козацькому війську. Кар’єра Григорія Грабянки нерозривно пов’язана із Полтавщиною, зокрема з Гадяцьким краєм: він обіймав  посади гадяцького сотника, гадяцького полкового осавула, гадяцького полкового обозного, а із 1717 р. став  гадяцьким полковим суддею. У 1729 – 1738 рр. – полковник Гадяцького козацького полку
        Учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695 – 1696 рр., Північної війни 1700 – 1721 рр. та війни з Туреччиною 1735 – 1739 рр.

      Григорій Грабянка підтримував гетьмана Павла Полуботка. Обидва прагнули  унеможливити остаточне знищення Російською імперією прав і вольностей Гетьманщини. Втім,  не дивно, що  такі  самостійницькі патріотичні   настрої   спричинили  переслідування російськими імперцями. Московити вдались до дикунства, притаманного нащадкам Чингіс-хана. У 1723 – 1725 рр. росіяни ув’язнили видатного українського історика Григорія Грабянку  у  Петропавлівській фортеці. До речі, тут   за вказівкою Петра I було ув’язнено й гетьмана Павла  Полуботка,який поневірявся у Петропавлівській фортеці аж до самої смерті.
 Грабянка є  автором  унікальної   оповіді  про  козацькі часи та козацьку держави - Гетьманщини (охоплено період з часів виникнення козацтва і до 1709 року й оприлюднено цілу низку історичних джерел - різноманітних державних документів, гетьманських універсалів, грамот тощо).

     Цей   історичний трактат   увійшов  до  історії під назвою «Літопис Григорія Грабянки», ставши   одним  із основних  джерел  історії України козацьких часів. Прочитати  його  можна  тут

Противник  Переяславської  угоди з Московією, борець з Османською агресією, видатний український  військовий діяч

Топоніміку Полтави очищено від головного кремлівсько-сталінського пропагандиста, 1 секретаря Московського обкому Компартії, секретаря ЦК ВКП(б) з пропаганди, керівника радянського інформбюро Олександара Щербакова.  Відтепер  з  ініціативи воїнів  АТО ця вулиця носить назву  Іва́на Сірка -легендарного кошового отамана  Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового.

 Це йому присвятив свій бестселлер «Таємний посол»  відомий український письменник, уродженець Лубен  Володимир Малик. Це про нього написав один із своїх найкращих прозових творів «Яса» Юрій Мушкетик. Це саме він  перемагав  у  65 боях. Це він є героєм  багатьох українських пісень і казок. Це саме його після смерті нарекли характерником.

   Іван Сірко народився приблизно між 1605–1610 роками. Це засвідчують результати досліджень останків Сірка, згідно з якими кошовому отаманові на момент його смерті було 70-75 років. 

    Іван Сірко є одним із провідників   визвольної війни  українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У горнилі цієї війни , як відомо, постала козацька держава - Гетьманщина. У часи СССР компартійні ідеологи ретельно приховували той факт, що Іван Сірко разом з полковниками  Іваном  Богуном, Петром Дорошенком  та іншими жорстко і безкомпромісно  виступив проти угоди з Московщиною. Він категорично відмовився   підписувати  Переяславську угоду  і  присягати  московському царю Олексію Михайловичу.

У 1660–1680 pp. дванадцять разів його обирали кошовим отаманом. Після Андрусівського договору 1667 року зайняв виразно антимосковську  позицію. У 1672 році претендував на гетьманську булаву, що посварило остаточно  із московським урядом, який заслав його до Тобольську. По поверненні з московської неволі (1673 рік ) до кінця життя лишився противником Москви, обстоюючи насамперед автономні інтереси Запоріжжя.

   У 1675 році очолив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Османської імперії на Чигирин, розбив  яничарів  Ібрагім-паші, які вдерлися в Україну. Прагнучи реваншу, султанський   уряд   у 1679 р. намагався спорудити  в пониззях Дніпра  дві фортеці  як опорні пункти  під час походів на Лівобережну Україну. 25-тисячне військо мало виступити проти Запорозької Січі. Саме з цим    пов'язана знаменита відповідь османському султану. Відомий лист Запорізьких козаків до султана Османської імперії  Мехмета IV 1676 р. підписано Іваном Сірком, що зобразив у відомій  картині Ілля Рєпін. У боротьбі проти агресії Османської імперії Сірко провів понад 55 успішних походів і жодного не програв.Похований біля Чортомлицької Січі (тепер село Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської області. Щороку, 1-2 серпня, на могилі І. Д. Сірка (що за 2 кілометри від с. Капулівка) проводиться вшанування пам'яті славного Кошового Отамана, яке збирає тисячі патріотів  з усієї країни та з-за кордону. 23 серпня 2000 року відбулася урочиста церемонія перепоховання останків кошового отамана Івана  Сірка в Капулівці.

    Більше про Івана Сірка можна прочитати  тут Художній фільм «Чорна долина» за романом Юрія Мушкетика «Яса» можна переглянути тут  

ДАЛІ БУДЕ: У наступному дописі цього блогу «Просвіта» розповість про поборників незалежності кінця 19 - початку 20 ст. – учасників «Братства Тарасівців», яких, згідно з розпорядженням голови ОДА Валерія Головка за ініціативи «Просвіти» та історика Бориса Тристанова пошановано  у назвах вулиць Полтави.

P.S. При підготовці матеріалу автор використовував матеріали Вікіпедії, інших інтернет-джерел та  історичні довідки для голови Полтавської облдержадміністрації, що готувалися  учасниками  Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної групи Юліаном Матвійчуком, Тарасом Пустовітом, Володимиром Мокляком, Оксаною  Коваленко, Юрієм Волошиним, Борисом Тристановим, Олександром Ластовецьким.

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

442
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему