Моє дитинство пройшло в духовній столиці України, колисці культури – Полтаві. Пам’ятаю як я, вчорашня школярка, подавала документи на вступ до полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка на факультет хорового диригування. Згадую, як я помилково, а можливо і не випадково, відчинила двері кабінету Заслуженого діяча мистецтв України Неллі Миколаївни Шейко. Вона одразу влаштувала мені прослуховування зі співу та гри на фортепіано. Результатом нашого знайомства стало моє зарахування до хорового класу найталановитішого диригента Полтави. 

Кожне місто це люди: вчителі, водії, лікарі, колишні мери, бібліотекарі...
Ми чуємо їхній голос на вулицях, їхній сміх, звук келихів на Днях Народженнях з багатоповерхових цегляних близнюків. В одному з таких будинків по вулиці Київське шоссе, у 1987 народився хлопчик Женя, який умів мріяти...

Нехай Господь, Який Своїм Богоявленням просвітив людство, з’явиться в Божественній повноті у наших серцях!

Дозвольте щедрувати!

День Святого Миколая, Новий рік, Різдво, Старий Новий рік — цілий місяць суцільні свята. Та це свята для тих, у кого є родина, близькі, рідні, колеги. Серед нас є ті, хто, на жаль, позбавлений близького оточення. Свята для них це страшне випробування. Наче доля, як суддя, виголошує тобі вирок: «Не щаслива, не щасливий». Найстрашніше, коли це пов’язано зі здоров`ям і коли в заручниках таких трагічних випадків — діти.