До 140-річчя Петлюри концерт «Хореї Козацької» і презентація альбому «Пісні Української революції"

22 травня, 18.00, м.Полтава, вул.Соборності, 11 . (Полтавське музичне училище ім. М.Лисенка). Живий звук. Вхід вільний.

“Він повертається як символ боротьби за незалежність України. В час, коли українці знову, як і сто років тому, захищають свою свободу зі зброєю в руках, знову, як і сто років тому, від того ж ворога – Росії, Петлюра повертається до українців із забуття, і безмежного інформаційного моря брехні про нього”, - вважає Голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Володимир В"ятрович.

  Під час заходу відомі історики та активісти "Просвіти" розкажуть про те, як Петлюра пов’язаний з Полтавою, а також відбудеться презентація музичного альбому “Пісні Української революції” - спільного проекту УІНП, народного артиста Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька». Зокрема, вперше у Полтаві прозвучить “Пісня про Петлюру”.

“Твори, що увійшли до альбому "Пісні Української революції" – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху. Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-21 років. Їх співали на воєнних позиціях, на шикуванні військ; вони співались кобзарями, артистами-бандуристами, оперними співаками, просвітянськими, військовими, студентськими хорами, Українською Республіканською Капелою та Українським Національним Хором. Багато творів були забуті і не звучали в Україні майже століття”, - розповідає музикант, кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Taras Kompanichenko.

Завантажити альбом можна на сайті Українського інституту національної пам'яті або тут: http://bit.ly/2Htmicr

Організатори заходу у Полтаві: Український інститут національної пам'яті, Полтавська обласна державна адміністрація. Партнер: Полтавське обласне об"єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка. Контакти: 0976479864 

Історична довідка:

Симон Петлюра народився 22 травня 1879 р. у Полтаві. Спочатку вчився у церковнопарафіяльній школі, потім – у Полтавській духовній семінарії. Зі студентських років брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. У 1900 р. вступив до Революційної української партії (РУП). 1903-го, рятуючись від переслідувань тогочасної влади, виїхав на Кубань, де включився в організацію українського руху. Тут його ув’язнили і відправили до Катеринодара (нині - Краснодар).

Протягом 1906 – 1917 рр. як редактор та журналіст популяризував українську політичну думку в низці друкованих видань: «Селянин», «Вільна Україна», «Рада», «Україна», «Украинская жизнь».

Після формування в червні 1917 року першого уряду УНР очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил.

Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст.

У травні 1919 р. очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Робив усе можливе, аби запобігти єврейським погромам.

Енергія та наполегливість Петлюри визначили його безперечний авторитет як лідера українського національного руху й після поразки Української революції 1917 – 1921 рр. Слово "петлюрівщина" на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну. Постать Симона Петлюри викликала острах у комуністичного режиму. 25 травня 1926 р. у Парижі його розстріляв російсько-більшовицький агент С. Шварцбард.