Про майбутнє так званих "пам"ятників" Пьотру I. Музеєфікація, обмін на полонених, утилізація?
"Нємножечко устал і рєшіл атдахнуть". От лишенько, когось тригернула ця світлина з полтавських інтернет-видань. Навіть почали писати про принципи етичності до споруди звеличення цієї тварини (людиною назвати садиста, збоченця, антихриста, який вбивав усе людське довкола, язик не піднімається). Але про яку етику тут може йтися? Люди, ви про що? Ці принципи не можуть застосовуватися з усією очевидністю.
Авторам реплік про "етичність" та усім тим, хто ніяк не може змиритися з новою українською реальністю, з тим, що деколонізаційний закон буде виконано, з тим, що Полтава нарешті очищається від російських окупаційних маркерів адресую цю цитату.
Вона належить репресованому комуністичним режимом музейнику, археологу, автора книги «Архітектурне обличчя Полтави» Михайлу Рудинському « По катастрофі 1709 року Полтава, якраз у силу своєї провінціальності — дуже скоро не тільки змирюється з російським режимом, а навіть пишається своєю славою. Славою міста перемоги росії і смерті української незалежності, що так досадно в’яжеться з нею в затасканій римі поетів».
І все ж звірства московитів під час придушення воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи не вдалося стерти з нашої національної пам"яті. Бо пам"ятаємо! Бо у наші серця і розум стукає пам"ять про невинно вбитих московитами мешканців мазепинської столиці Батурина, про немовлят на штиках московських карателів, про жінок і дітей, стариків. За масштабом вбивств Батуринську різню Пьотра пєрвого некоректно порівнювати навіть із сучасним путінським геноцидом у Бучі, радше із діяннями сталіних-жукових. Згадаймо Шевченкове: "Батурин славний Москва вночі запалила, і старого, і малого в Сеймі потопила".
Пам"ятаймо не лише про Батурин, але й жахливу долю мешканців інших козацьких сіл і містечок полків Гетьманщини. Скажімо, вбивці від Петра першого у 1709 році повністю знищили сотенне містечко Келеберда Полтавського полку Гетьманщини (нині належить до Горішньоплавнівської міської громади Кременчуцького району Полтавської області). 16 квітня 1709 року Каральна експедиція посланця Пьотра пєрвого - московита Петра Яковлєва напала на Келеберду, вбила всіх тамтешніх мешканців, спалила містечко. Так московити мстилися келебердянцям за те, що ті постачали провіант військам гетьмана Івана Мазепи та кошового отамана Костя Гордієнка та вислали свої сім'ї в Переволочну під захист запорожців. І таких прикладів як Келеберда дуже багато.
"Це той пєрвий, що розпинав нашу Україну", - писав Тарас Шевченко. І він мав рацію. Отож годі плакати за тим осоружним Пьотром. Краще провести дискусію щодо майбутнього "пам"ятників" Пьотрам та його московським вбивцям-посіпакам, на кшталт келіна.
Утилізація зараз чи музеєфікація шляхом створення кластеру російської монументальної пропаганди вже після того, як прийде переможний мир? Можна продумувати й третій варіант: передати на баланс ГУР, щоб спробувати обміняти огидний іделогічний мотлох на воїнів, які поневіряються у полоні схиблених путінців-сучасних послідовників Пьотра.
