#Lvivmediaforum: Журналістика зі смартфоном і майбутнє українського телебачення
Третій день #Lvivmediaforum (30 травня) складався з майстер-класів різних журналістів і спеціалістів у медіа.
Кожен учасник мав обрати два заходи, на яких йому було б цікаво побувати.
Смартфон як інструмент журналіста
Зокрема першим я обрав тренінг від професора Школи журналістики Колумбійського університету (програма «Цифрові медіа») Дуй Лінь Ту. Темою цього майстер-класу були практичні поради щодо використання мобільного телефону у журналістиці. Єдина умова, яка була у кожного учасника – мати з собою смартфон.
Дуй Лінь Ту
Попереднього дня професор розповідав теж про відео, а саме про його місце в американських ньюзрумах.
Цей день навчання проходили в Колеґіумі УкраїнськогоКатолицького Університету, дивовижного навчального закладу, про який я вже писав раніше.
Спочатку Дуй Лінь Ту показав 8-хвилинне відео про американського солдата, який повернувся з війни в Іраці. Відео було повністю зроблено з фотографій, на яких цей солдат розповідав про свій стан і життя після війни (з розлученням, спробами самогубства). Фотограф «Los Angeles Times» дуже професійно показав через ці фотографії людину.
Якщо у відео все проходить дуже швидко, то в цих знімках ми можемо більше часу приділити деталям.
Проте на такий проект пішло багато коштів і часу. І жодне українське ЗМІ не може дозволити собі таку розкіш – витрачати ресурси на подібні проекти. Дуй Лінь Ту радить шукати середину в цьому випадку.
З майстер-класу Дуй Лінь Ту:
- В США більшість репортерів працюють з текстом. Тому для них є викликом робота з відео. Проте з появою «айфону» багато чого змінилося.
- Смартфони дозволили телебаченню бути набагато швидшими, оскільки раніше весь процес від зйомки події до її показу в ефірі займав щонайменше кілька годин.
- В деяких випадках, смартфон – це все, що ви маєте. Але це є дуже потужний інструмент для журналіста.
- Композиція – це створювати сенс в хаосі.
- Уявіть, що ці кола – світ. Робота журналіста полягає в тому, щоб око глядача дивилося на щось.
- В цьому ж випадку, коло у квадраті стає особливе і до нього буде найбільша увага.
- В такому випадку теж в увагу потрапляє особливе коло, на якому схрещуються прямі.
- В цих трьох фото об’єкт уваги взяли у рамку середовищем – склом, колесом і листям відповідно.
Рамка, зроблена склом
Рамка, зроблена листям
Рамка. зроблена колесом
Далі йшла робота самих учасників – кожен мав зробити фотографії, користуючись цими композиціями.
Найголовніше, що зрозуміли учасники після цієї робити – журналіст з фотоапаратом має думати, що знімати. Навіть якщо все відбувається дуже швидко і часу занадто мало – Ти маєш думати про те, що в Тебе вийде.
Кадр з фільму, на основі якого Дуй Лінь Ту вів мастер-клас
Далі Дуй Лінь Ту показав додаток SnapSeed. З його допомогою журналіст може редагувати фото прямо на своєму смартфоні, не переносячи їх на ноутбук. Професор розповів про різні трюки й ефекти, які можна робити з допомогою цього додатку (який, до речі, вважає найкращою з подібних програм для редагування).
Викладач Школи журналістики Колумбійського університету
- Instagram – соціальна мережа, з допомогою якої можна поширювати фото. Проте в цьому сервісі для фото доводиться постити лише квадратні фото, обираючи, чим саме можеш пожертвувати, якщо фото прямокутне.
- Youtube editor – онлайн-інструмент для редагування відео онлайн.
- Periscope – додаток для показу відео у прямому ефірі (стримінґу). На відміну від інших платформ, при початку стріму сервіс сповіщає всіх Ваших читачів у «твіттері», що Ваше відео можна переглянути за певним лінком, що доволі зручно для стримера.
- Videolishes – сервіс для створення відео чи фото історій.
Як працює "Videolishes"
- Mediastorm – сайт зі сторітелінґом.
- Фото має розповідати історію. Ти маєш скомпонувати своє фото: рамка, лінія і крупний план.
З допомогою спеціальних додатків фото зі смартфону можна доволі легко його редагувати. Варто взагалі постійно вивчати нові додатки, які можуть бути корисними журналісту у його роботі, оскільки медіа не стоять на місці і постійно змінюються. Той, хто хоче бути на передовій у своїй професії має постійно вчитися новому.
Яким буде українське телебачення?
Другий тренінг проводив генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. Темою його заняття було «Інформувати чи пропагувати? Виклики українського телебачення». Олександр керує найбільшою телевізійною студією в Україні, тому йому реально було що розповісти по цій темі.
Виклики українського телебачення
Тези з майстер-класу Олександра Ткаченка:
- За час незалежності України відбулися дві революції. Перша сталася на початку 90-х, коли з’явилися українські канали. Друга – після 2004 року, коли на вітчизняних телеканалах з’явилися великі й успішні телевізійні проекти.
- Третя революція відбувається прямо зараз.
- Світові тенденції останніх 5 років: кіно перейшло у створення блокбастерів, а серіали перейняли функцію традиційного кіно.
- В США виробництво одної серії вартує від 1 до 20 мільйонів доларів.
- Світові тренди: кримінал і драма. Це характерно для благополучних Скандинавських країн.
- Тренди Європи: мафія, зниклі діти, а також історія і політика.
- В Україні найбільш популярним жанром може стати комедія. Українці намагаються сховатися від реалій.
- В 2013 році у світі в ефір вийшло 96 нових серіалів, заснованих на форматах інших країн. В 2010 році їх було лише 67.
- Країни, котрі найбільше купують і адаптують – США, Мексика, Росія, Україна. Тобто телебаченню потрібні Ваші ідеї.
- Лише, коли індустрія відбувається, тоді ми здатні ділитися ідеями зі світом.
- Більшість серіалів пишуться одночасно на кілька ринків.
Ткаченко показав кілька трейлерів до серіалів – як іноземних («Марко Поло», «Міст», «Останній чоловік на Землі», Імперія, «Справжній детектив»), так і українських (їх власного виробництва) – «Останній москаль» та «Гвардія».
Трейлер серіалу "Останній москаль", вироблений "1+1 медіа"
Ще кілька тез:
- Межі платформ на сьогоднішній день уже стерті.
- Нам потрібні нові детективи, нові герої замість тих, хто зникають з українських екранів.
- До 2015 усі серіали вироблялися на російський ринок. Без українських героїв, айдентики, колориту.
Ринок України за 2013-2015 роки
- Об’єм російського серіального контенту в ефірі українських каналів: до 2014 – до 75%, за останній рік – зменшення на 40%, після вступу в дію Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» – не більше 20%.
Ринок України (2013 – 2015 рр.)
- Таким чином, у нас не була розвинута індустрія, канали були втягнуті у велику економічну війну на ріст цін.
- Перших два серіали про українських героїв: «Останній москаль», «Гвардія». Після виходу цих серіалів – результати переконали колег. «Останній москаль» – найбільш популярний серіал за останні 5 років в Україні. «Гвардія» на «2+2» – рекорд на цьому каналі.
Трейлер серіалу "Гвардія"
- Українське прокатне кіно – не масовий продукт.
Українське прокатне кіно
- В ефірі Росії 95% національного виробництва, в 2014 року знято більше 200 серіалів. 1,5 млрд. доларів у 2013 році склала вартість російських серіалів.
- В США в 2013-2014 роках було знято 302 серіали. Середній бюджет серії складає 3 млн доларів.
- Далеко не всі продюсери готові відмовитися від старої економічної моделі. Знайти професійних акторів, які говорять українською, сценаристів, які готові працювати за менші, ніж на російському ринку гроші, режисерів, операторів – це реальна проблема, з якою стикнулася компанія.
- Ніхто не знає, що таке український серіал.
Олександр Ткаченко
- Ми на порозі цієї революції. Ця революція ще непомітна широкому загалу. Зараз на «1+1» знімається близько 15 українських серіалів. Це надзвичайно великий масштаб. Це змінює цінності глядачів.
- Найбільш якісне кіно зараз знаходиться у серіальному виробництві.
- Коли на екранах України з’явився серіал «Останній москаль», то почала лунати критика через те, що українці в ньому зображувалися через штампи. Є така риса – самоіронія. Серіал створювали українці – автори, режисери, актори. Є певні комплекси у нашій поведінці, у сприйнятті самих себе, і в першу чергу серіал варто сприймати, як комедію.
- Французькі поліцейські дуже ображалися на Луї де Фюнеса, коли той грав у комедіях про жандармів. В серіалі «Останній москаль» немає і крихти бажання когось образити. Нам треба глибоко вдихнути і створювати нові комедії.