#LvivMediaForum: Лекція Свободи, майбутнє новин і розслідування, через які звільняють чиновників

29 травня у Львові проходив другий день #LvivMediaForum. Основною темою цього дня була «Медіа і глобальна конкуренція». Про це я і розповім.

Сам захід проходив втретє і вже став головною медійною подією року в Україні. За словами організаторів, тут збирається понад 600 провідних журналістів, редакторів, аналітиків та видавців.

Карта учасників (джерело – Lviv Media Forum)

Спільні журналістські розслідування в Європі та Україні

Перша доповідь стосувалася спільних журналістських розслідувань в Європі та Україні. Про це розповідали журналіст «Слідство.info» Дмитро Гнап та представник німецького проекту «Correct!v» Маркус Беннсман.

Модератором заходів був (як і минулого разу) журналіст Андрій Куликов.

Андрій Куликов (фото – Lviv Media Forum)

Беннсман розповів про організацію, яку представляє – «Correct!v». Одне з розслідувань стосувалося лікарень, в яких не було антибіотиків. Розслідувачі співпрацювали з однією щотижневою газетою, розподілили між собою теми. Журналісти використовували візуалізацію даних, дослідивши всі випадки, коли бактерії призвели до летальних випадків. Ще один – працював під прикриттям у самій лікарні. Після опублікування результатів інші медіа тепер мають доступ до їхніх знань.

Маркус Беннсман (фото – Lviv Media Forum)

Крім того, вони розробляють інструменти для журналістів.

Журналісти також зробили розслідування стосовно збитого російським «буком» літака. Німці дуже прискіпливо підійшли до всіх відкритих джерел, які вони мали, і зробили з цього якісний матеріал.

Беннсман наголосив, що журналістські розслідування можуть бути продуктивними, якщо залучати до цього різні організації і розподіляти між собою завдання.

Дмитро Гнап розповів про практику журналістських розслідувань в Україні. Його команда – «Слідство.інфо» – проект журналістських розслідувань від «Громадського ТВ», який виходить і на великих телеканалах, і на «Youtube».

Дмитро Гнап (фото – Lviv Media Forum)

Дмитро розвінчав три міфи про жур розслідування.

1. Розслідування нічого не змінюють.

Зазвичай такий меседж йде від журналістів на великих каналах. Вони питають розслідувачів: «Ну і що?».

Частково журналістські розслідування призвели до втечі Віктора Януковича. Суспільство дізналося про Межигіря, старшого сина Януковича, який був мільярдером, олігарха Сергія Курченка саме з журналістських розслідувань.

Гнап показав топ-5 українських чиновників, які були звільнені через журналістські розслідування: В’ячеслав Назаркін, заступник начальника Генерального Штабу ЗСУ (журналісти показали недбале ставлення до служби та зв’язок з російськими силами), Дмитро Кащук, екс-голова Державної служби геології та надр України (на кількох аукціонах восени 2014 року газові родовища дісталися компаніям, створеним за місяць до акціону, Анатолій Даниленко, екс-заступник екс-Генерального прокурора України Віталія Яреми (мав землі й озер більше, ніж Янукович), Сергій Чеботар, екс-заступник міністра УМВС (наявність маєтку, напад на журналістів його зятя), Олександр Єршов, екс-очільник УДАІ (шикарний автопарк і розкішне життя сім’ї). І це є тільки частина топ-чиновників, які стали жертвою журналістських розслідувань. Погана новина, на думку Гнапа, що жоден з них не сидить за ґратами.

2. Розслідування завжди нудні.

Дмитро наводить цікавий приклад: найпопулярніше його розслідування, яке стосувалося мисливських угідь Януковича має майже 300 000 переглядів на «Youtube». В той самий час новина про весілля сина Ріната Ахметова і доньки сербського олігарха має у 10 разів більше переглядів.

Царське полювання Януковича (розслідування Дмитра Гнапа)

Наразі аудиторія більше любить дивитися, ніж читати, тому журналісти мають приймати такі виклики, шукати, чим зацікавити аудиторію.

3. Розслідування складно робити.

Для цього потрібні лише здоровий глузд і дисципліна. Гнап зазначає, що антикорупційні розслідування робити не так складно, набагато важче розкривати вбивства чи терористичні акти.

Фактчекінґ (перевірка фактів) – професійна робота журналіста та редактора, потім – перевірка медіаюристів. Під час роботи над міжнародними розслідуваннями кожен факт, кожна кома і кожен числівник мають бути підтверджені документально. Фактчекінґ одного з розслідувань стосовно контрабанди м’яса з Латинської Америки зайняв 6 місяців.

Майбутнє новин

Цю доповідь виголосив Джошуа Бентон, директор «Nieman Journalism Lab» при Гарвардському університеті (США).

Ця організація робить багато цікавих досліджень. Наприклад, свого часу вони візуалізували карту США, показавши, що шанси розбагатіти у людини залежить від місця її народження.

Візуалізована карта залежності можливості розбагатіти від місця народження у США

Залучення людей до новин наразі можливе шляхом підготовки цікавої візуалізації та інфографіки. Наприклад, Бентон показав криву прибутків і доходів, яка розповідає про розвиток світової економіки.

Журналістські дослідження впливають на життя. Так, в одному шкільному окрузі учні показували дуже хороші результати іспитів, що було доволі підозріло. Розслідувачі провели 2-річне дослідження і виявили, що вчителі стирали неправильні відповіді і ставили правильні. Для цього команда проаналізувала десятки тисяч тестів.

Джошуа Бентон (фото – Lviv Media Forum)

Джошуа відзначає, що платформи («Google», «Twitter», «Facebook») випереджають видавництва. Ці компанії не виробляють контент, але створюють платформу для його поширення. Самі ж власники видань не знають свою аудиторію. Раніше зона охоплення ЗМІ була обмежена географією, зараз ці кордони стираються. Але новинні організації не встигають збирати дані про свою аудиторію.

Учасники _(фото – Lviv Media Forum) Учасники (фото – Lviv Media Forum)

«Facebook» і «Google» має дуже багато інформації про Вас: кого знаєте, де ви живете, що любите, що шукаєте і т.д.

«Google» заробляє на рекламі 47%, «Facebook» – 22%, «Twitter» – 3%, решта – лише 29%. Ці компанії можуть опрацювати дані про свою аудиторію і заробляти на цьому гроші.

Ще кілька тез з доповіді Джошуа Бентона:

Деякі новинні організації зрозуміли, що вони мають ділитися інформацією з великими платформами, щоб краще продавати рекламу.

Контент поки що існує окремо від грошей. Гроші заробляють не на контенті. І ця прогалина продовжує рости. Новинні організації мають почати співпрацю з платформами.

Мобільні телефони змінюють те, як ми споживаємо новини. Раніше думали, що на сайт на мобільному виглядатиме як на ноутбуці, але реальність диктує своє.

З допомогою спеціальних додатків Ви можете визначити, які саме новини і про що хочете споживати (включно з іменами ньюзмейкерів, про яких хочете чи не хочете отримувати новини).

Люди не дивляться на новинні організації, вони персоналізують те, що читають.

Місце, де живуть новини, стає більш особистим. Велика зміна відбулася в додатках для чатів. Видавці пробують використовувати ці платформи як місце подачі новини.

Спостерігається повернення до подкастів.

Бізнес-моделі для онлайн-новин ще досі не розвинені.

Всі власники радіокомпаній дуже бояться появи інтернет-радіо у машинах. Конкуренція також буде з подкастами.

Газетним журналістам важко звикнути до інтернету.

Місце відео в американських ньюзрумах

Професор Дуй Лінь Ту зі Школи журналістики Колумбійського університету (програма «Цифрові медіа») розповів про роль відео для сучасних медіа.

Його команда дослідників свого часу поїхала в невеликі новинні організації. Вони зрозуміли, що ніхто не знає, як працювати з відео, і кожен робить їх, як хоче.

Дуй Лінь Ту (фото – Lviv Media Forum)

Новинні організації мають дві стратегії відео: короткий і довгий формат. Всі думали, що ніхто не дивитиметься довгі відео. Проте люди дивляться.

«Now this news» – медіаорганізація. Їх стратегія – 15-секундні відео+невеличке пояснення. Що можна показати за 15 секунд?

«Newsy» – ви надсилаєте сценарій своєї історії і через 2 години отримуєте відео.

«VICE NEWS» – невелика організація, яка стала справжнім гігантом медіаінсдустрії. Останній рік вони робили репортажі з Кримі і сходу України. Спонсори платять їм гроші за те, що просто на початку відео розміщуються їх логотипи. «VICE» для американців – синонім крутого відео, тому компанії готові давати їм величезні гроші за таку рекламу, при цьому не впливаючи на редакційну політику. Їхня вартість наразі – 2 мільярди доларів.

«MediaStorm» – живе на ґранти, проводить платні тренінги, розробляє власне програмне забезпечення.

MediaHub

Далі відбулася презентація MediaHub. Все почалося з мрії зробити місце, де можна було б зустрічатися, творити, проводити різнопланові дискусії. У 2015 році проект запустився.

Сусідами стали «Громадське ТВ», ГО «Центр УА» та «Українська правда».

На відкритті провели аукціон «Сходи на каву…», це можливість познайомитися з відомими людьми, сходити на каву з ними. Серед гостей – Сергій Іванов, Сергій Лещенко, Марія Драгіна, Тетяна Даниленко.

Ці гроші йдуть на розвиток MediaHub.

Яким в Україні буде суспільне мовлення?

Про це на Медіафорумі розповів гендиректор «Суспільного мовлення» (колишній Перший національний) Зураб Аласанія. За його словами, кожен українець виділяє на «Суспільне мовлення» 36 копійок.

Аласанія говорить, що одна з його цілей було знищення державного телебачення та радіомовлення, оскільки у такому вигляді, як зараз, воно не має права на існування.

Зураб Аласанія (фото – Lviv Media Forum)

Відмінності:

Головне – аудиторія, а не прибуток;
Змістовність і різноманітність важливіша за рейтинг;
Надійність та об’єктивність;
Суспільна платформа для громадського обговорення;
Прозорість, відкритість та підзвітність громадськості;
Багатоманітний контент, доступний для всіх громадян на всіх платформах;
Синергія всіх медіа: радіо, телебачення, інтернет-портал, регіональні та національні медіа;
Редакційна та фінансова незалежність.

НСТУ – найбільший медіа-холдинг. Кожен з 24 регіональних мовників стане центральною частиною нової НСТУ. У майбутньому кожен з них матиме свій центр новин. У майбутньому в регіональних центрах будуть також користуватися послугами незалежних спільнот журналістів.

У кожному місці, де працює ОДТРК, громада буде призначати директора.

Яким чином нові неолігархічні ЗМІ можуть з’явитися на пострадянському просторі?

Представник відділу та інформації Представництва ЄС в Україні Юргіс Вілчінскас зазначив, що процес деолігархізації медіа повинен початися з центру. В цьому випадку Україна має шанс наблизитися до ЄС.

Юргіс Вінчінскас (фото – Lviv Media Forum)

Що можуть зробити незалежні медіа? Запропонувати альтернативи.

Якщо із «Суспільного мовлення» зробити медіа, що представляє все суспільство, а не лише державу, тоді ми вже наполовину забезпечимо собі успіх.

Україна вже має певні відомі інновації у сфері розвитку незалежних медіа. Наприклад, «Громадське».

Роман Скрипін, який представляв «Громадське », зазначив, що «наш проект – створення медіа знизу, уникаючи держави». Вони не зверталися до Нацради за частотою.

Роман Скрипін (фото – Lviv Media Forum)

Скрипін розповів про цілу мережу самодостатніх «Громадських» по містах України. Є величезний запит аудиторії, щоб почули про потреби простих людей.

Яким чином? У Вас є смартфон, планшет. Головне – наважитися і робити перший крок.

Євген Маслов, представник Нацради з ТБ та радіомовлення в Харківській області зазначив, що ми не використовуємо можливість створити мережу мовників поза Суспільним і Громадським.

Євген Маслов та Роман Скрипін (фото – Lviv Media Forum)

Довіра – шлях для капіталізації медіа.

Держава має зрозуміти, що вона обслуговує громадян. Якщо ми робимо якісний контент, то держава сама має давати частоти.

Яке майбутнє у друкованих ЗМІ?

Яцек Жаковський, «Polityka», «Gazeta Wyborcza»:

Наші читачі у випадку кожного тексту можуть нас скоригувати, поправити, додавати важливі теми до тексту.

Фінансові моделі медіа будуть вирішені найближчі роки, до кінця друкованих ЗМІ.

Я не сумую за тим, що занепадає друкована преса.

На Медіафорумі всі онлайн і з ґаджетами

Олексій Тарасов, екс-редактор українського «Esquire», говорить, що страшенно щасливий, що розлучився з папером:

Редакція американського «Esquire» розуміє, що незабаром у них теж перестане виходити журнал. Тому кожного разу на обкладинці вони пишуть «Боже бережи журнал».

Видавець «New York Times» розуміє, що незабаром перестануть видавати газету, але ця дата поки що не визначена.

Професія журналіста стає все більше затребуваною.

Валерій Іванов та Олексій Тарасов (фото – Lviv Media Forum)

Валерій Іванов, з Академії української преси, вважає, що нові медіа додаються, але не зменшують старі. Треба йти за читачем.

Премія Олександра Кривенка і Лекція Свободи

Закінчувався день врученням Премії Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці». Кривенко – журналіст, який трагічно загинув в автокатастрофі у 2003 році. З того часу журналістам вручають премію його імені. У минулому лауреатами стали Сергій Рахманін, Олекса Шалайський, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Христина Бердинських та інші.

Разом з тим вже стало традицією перед врученням премії читати Лекцію Свободи. Таку честь раніше отримували Адам Міхник, Юрій Андрухович, о. Борис Ґудзяк та інші.

Член «Несторівської групи» Євген Глібовицький розповів «кілька слів про Сашка». Саму ж Лекцію Свободи мала читати викладач Донецького національного університету Олена Стяжкіна. Ще минулого року, виступаючи у Києві на TEDx вона закінчила промову фразою: «Тут буде або Україна, або нічого. Зустрінемося у Донецьку!».

Стяжкіну представила її студентка Олександра Чернова зі Слов’янська.

Далі Лекцію Свободи прочитала сама пані Олена.

Олена Стяжкіна: Лекція Свободи

Саму ж Премію імені Олександра Кривенка у 2015 року отримав військовий кореспондент «Радіо Свобода» Левко Стек, який працював репортером на Майдані, під час окупації Криму і на сході України.

Левко Стех (фото – Lviv Media Forum)