Вінниця зробила транспорт реформою, а не темою для обговорень: у чому секрет

Хто зверху

Основні транспортні артерії, більшість найзавантаженіших та популярних маршрутів Вінниці обслуговуються електротранспортом: трамваями та тролейбусами. До прикладу, інтервал руху трамвая №4 – кожні 5 хв, тролейбуса №3 – 7-10 хв. Муніципальні автобуси виконують скоріше соціальну роль, як і у Полтаві, з відмінністю, що у Вінниці майже немає 4-годинних перерв на обід, окрім цього, автобуси часто дублюються приватними маршрутками, які мають кращі інтервали руху. І нарешті, що стосується самих маршруток, то вони вже виконують роль підвозу до транспортних хабів, а ті маршрути, які прямують через все місто – їдуть другорядними вулицями та практично не контактують з електротранспортом (проте є винятки на кшталт Тр3 та Мт28А). 

Якщо у Полтаві у радіусі зору можна побачити один тролейбус в оточенні 5-7 приватних «Рут», то у Вінниці на центральних вулицях на один «Спринтер» чи «Богдан» припадає 4-6 трамваїв, 4 тролейбуси та ще 2-3 муніципальних автобуси.

Як це сталося

Цьому передувала транспортна реформа, проведена у 2012-му році, яка передбачала збільшення питомої ваги муніципального транспорту на дорогах міста та одночасне скорочення кількості «маршруток». Станом на 2011 рік за різними даними налічувалося від 450 до 600 маршруток*, а муніципального транспорту сумарно (трамваї, тролейбуси, автобуси) – лише 140-180*. Тоді ж було переглянуто маршрути громадського транспорту: значну частину маршрутів у режимі «маршрутного таксі» було скасовано, ще частину – скорочено для «підвозу» до пересадки на муніципальний транспорт, зокрема, й підготовка до запровадження е-квитка, про який я розкажу нижче.

Що було зроблено окрім маршрутної мережі

Тролейбуси: 

З 2012 року і по 2016-ий було відремонтовано 110 старих тролейбусів марки ЗіУ, у 2014-му – придбано 40 нових «Богданів», з 2018-го і по теперішній час – зібрано 31 новий тролейбус на базі білоруського та турецького кузовів, частина з яких мають повноцінний автономний хід до 20 км. Станом на середину 2010-х років вдалося збільшити випуск тролейбусів зі 100 до 131 машини на лінії. Зараз же на 20 (+2 маршрути, які фактично мають нульовий випуск) маршрутах працює близько 90-а «рогатих».

Трамваї:

З 2006 по 2011 рік Вінниця на безоплатній основі отримала 116 трамвайних вагонів з Цюріху моделей «Karpfen» та «Mirage» за проектом «Цюріхські трамваї», а з 2023-го і понині триває доставка ще 70 вагонів по цьому ж проекту, проте більш сучаснішої моделі «Tram2000». З 2016 по 2018 роки – у депо модернізовано 10 трамвайних вагонів на базі трамваїв «Tatra» T4 та KT4 із додаванням низької підлоги. У 2014 році – відкрили 4,2 км нової трамвайної лінії, яка сполучила м/н «Вишенька» та Барське шосе, фактично з’єднавши дві околиці міста між собою. У 2015-му – збудовано трамвайний поворот між вулицями Келецька та Пирогова, після чого було запущено маршрут №3. Зараз на лінії працює біля 70 трамваїв на шести маршрутах обласного центру.

Автобуси:

З 2007 по 2017 роки було придбано більше 60* низькопідлогових автобусів, левова частина яких – «Богдан» А701 різних модифікацій, також 6 Ataman A092G6, у 2022-му – 10 турецьких «Otokar Kent», а в 2024-му – 6 автобусів марки MAN моделі A20 Lion's City та три – VDL Citea LLE-120. Можна сказати, що у Вінниці ще у 2008-му році власними силами відновили муніципальний автобусний парк. Наразі налічується майже 70 автобусів, з яких 48 одиниць обслуговують 18 маршрутів міста. 

Системи інформування:

У 2015-16 роках на 442* зупинках (автобусних, трамвайних, тролейбусних) було встановлено стенди з розкладами руху муніципального транспорту та загальними схемами руху всіх маршрутів. 

Рухомий склад та доступність

Більшість трамваїв є високопідлоговими та не мають низькопідлогових вставок, що погано впливає на мобільність. Наприклад, станом на 13:00 портал EasyWay нараховував 49 вагонів на маршрутах міста, з яких лише 3 – мали низьку підлогу. Трамвайне депо планує додавати у середню секцію «швейцарців» низьку вставку. Ще гірша ситуація з приватним автотранспортом – за час перебування у Вінниці бачив лише одну «маршрутку» з низькою підлогою. А от з муніципальними автобусами ситуація краща – 100% рухомого складу мають низьку підлогу. Тролейбуси – орієнтовно 85%, які курсують на маршутах, є низькопідлоговими.

Маршрутна мережа

Як я вже писав вище, основні маршрутні артерії «належать» електротранспорту. У віддалені райони їздять і приватні автобуси, і муніципальні (або тролейбуси з АХ). З особливостей:

• значна частина маршрутів починаються від (або проїжджають повз) залізничного вокзалу (3 з 6 маршрутів трамвая, 7 з 20 – тролейбусних маршрутів, 6 з 18 – маршрутів муніципального автобуса та 15 з 28 – приватних автобусів).

• частина маршрутів мають свої коротші та довші версії (наприклад: тролейбус №1 та №2, №4 та №10 тощо)

• 16 з 20 маршрутів тролейбуса зустрічаються на вул. Пирогова

• майже всі приватні автобуси у своїй нумерації обов’язково мають літеру (крім №28 та №31)

Графік роботи

Майже не відрізняється від полтавського: починає курсувати транспорт у Вінниці між 5 та 6 годинами ранку, а завершується в залежності від виду транспорту та маршруту. Наприклад, останнє відправлення за повним маршрутом трамвая №4 від вокзалу о 22:25, скорочений маршрут до депо – о 22:51. Маршрутки з’їжджають раніше (орієнтовно о 7-8 вечора), проте у тих районах, де муніципальний транспорт (частіше автобуси) їздить рідко – маршрутки працюють довше.

Зупинки та їх наповнення

У більшості районів міста, де встиг побувати, павільйони на зупинках були: десь новіші, десь старіші, проте вони були. Загалом, «базова комплектація» зупинки у Вінниці включає в себе: павільйон з назвою зупинки, схему руху транспорту Вінницької ОТГ, друковані розклади руху (лише муніципального транспорту), а на більш центральних зупинках – ще й монітори з часом очікування найближчого тролейбуса, маршрутки тощо, яких налічується 50 одиниць. Але і це ще не все.

З 2017-го року, спочатку у якості експерименту, а потім — на постійній основі у Вінниці почали будувати зупинки "спиною" до проїжджої частини так звані "розвернуті зупинки". Це європейська практика, яка має ряд переваг: такі зупинки безпечніші, захищають від снігу та дощу, а також дозволяють використовувати простір тротуарів раціональніше. Зараз у місті зупинок такого формату безліч.

Під час ремонтів та реконструкцій зупинок у Вінниці з 2018-го року почали будувати "віденські" зупинки – це коли платформу самої зупинки піднімають. У свою чергу, це полегшує посадку у громадський транспорт і тому, зокрема, важливі для менш мобільних містян. Наразі їх нараховується близько 10-ти.

І нарешті, заключний пункт: з 2019-го року почалося будівництво "кассельських" бордюрів, які дають змогу громадському транспорту якнайближче під’їхати до платформи зупинки, тому пасажирам комфортно заходити й виходити. Зараз вони вже є на 10-ти зупинках міста.

Цим порівнянням передаю «вітання» зупинкам на Алмазному, Леваді та околицях міста, де немає абсолютно н і ч о г о з вищеперерахованого.

Е-квиток

Розмови про можливість запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду (він же – електронний квиток) у Вінниці почалися ще в 2012 році з реформування транспортної системи міста. В 2013 році між міською радою та ЄБРР підписано Угоду про підготовку до кредитного фінансування, відповідно до якої виконано ряд заходів. В грудні 2014, з метою реалізації Проєкту «Муніципальна картка вінничанина» було створено КП «Вінницякартсервіс». В 2015-му між ним та ЄБРР було укладено кредитну угоду на фінансування Проекту до 8 млн євро. Після чого почалась активна робота над підготовкою документів до міжнародного тендеру, його проведенням і т.д. У 2018-му році через проведення тендеру вартість Проекту знизилася до 5,53 млн євро. 

В грудні 2019-го року була запущена система е-квитка у трамваях, трохи згодом – в тролейбусах та муніципальних автобусах, а з січня 2020-го – тестування системи почалося й у приватних маршрутках. У травні 2020-го – муніципальний транспорт повністю перейшов на безготівкову систему оплати проїзду (разові квитки за готівку можна придбати у терміналах на зупинках). Що стосується приватного транспорту – там працює «гібридна система», тобто, і валідатори, і доступна оплата готівкою. 

А тепер те, як це працює з боку звичайного пасажира.

Муніципальний транспорт:

• доступно декілька варіантів оплати проїзду: банківська картка або пристрій з NFC, транспортна картка (далі – ТК), оплата через Приват24, або придбати квиток у "Пресі"

• валідатори біля кожних дверей рухомого складу, зокрема, один з них має друк квитка (оплатити проїзд проблем не викликає навіть у час «пік»)

• оплата офлайн, тобто, списання коштів по заїзду в депо (з цим, до речі, жодних проблем не виникало, система працює злагоджено)

• на наявність «зайців» муніципальний транспорт перевіряють контролери, які при вході в салон блокують валідатори на момент перевірки та зчитують інформацію про останню оплату, навіть якщо у вас немає паперового квитка (перевірено особисто за допомогою телефона з NFC)

• з пункту вище також додам, що у Вінницькому ГТ відсутні кондуктори ще з 2020-го року (їх замінили на штат контролерів)

• придбати звичайну ТК можна у кіосках «Преса», яких безліч по всьому місту. Вартість – 60 грн. Персоніфіковані (звичайні, студентські, учнівські та пільгові) можна замовити (крім пільгової) на сайті оператора, або у ЦНАПі «Вишенька» або Центрі обслуговування користувачів МКВ. 

• всі види карток мають безкоштовну пересадку протягом 30 хв (але тільки між муніципальним транспортом)

• всі види карток мають режим «Гаманця» (поповнення на довільну суму та повна вартість поїздки), а всі, крім «Пільгової» – два варіанти проїзних на місяць: 130 поїздок та безліміт. Наприклад, вартість 130 поїздок на місяць по учнівській ТК коштує всього 225 грн протягом навчального року, а безлім для звичайного пасажира на місяць обійдеться у 1125 грн. Детальніше про картки та тарифи тут.

• оператор е-квитка має власний сайт, де можна знайти відповіді на більшість питань. Пасажир має доступ до особистого кабінету зі звітом про поїздки, має можливість власноруч погасити заборгованість та поповнити ТК. Окрім цього є застосунок для Android, де можна прив'язати і банківську картку для оплати

• усі види муніципальної карти дозволяють здійснити оплату за додаткового пасажира та багаж, за наявності коштів на «Гаманці». Але пересадка діє тільки на одного – власника картки.

В цілому, система працює саме так, як і хотілося, щоб аналогічно працювало й у Полтаві, проте з деякими нюансами: не вистачає туристичного проїзного (зі слів речниці «Вінницького інформаційного центру» цей варіант відклали до завершення війни), а також створення диференційованого тарифу, де оплата за МКВ буде найдешевшою, банківською карткою чи пристроєм з NFC – дорожчою, а готівкою – найдорожчим варіантом оплати проїзду. Це стимулюватиме мешканців міста поступово відходити від готівки, як це роблять у Львові (там лише 7% пасажирів платять готівкою). 

Приватний транспорт:

• діє гібридна система: валідатори з ТК та готівка (оплата банківськими картками поки не працює, але це планують запровадити найближчим часом)

• по зрозумілих причинах у приватному транспорті не діють проїзні та пільгові ТК, адже відшкодування за проїзд з міського бюджету надходить лише «ВТК»

• як написав вище, у маршрутки НЕ діє безкоштовна пересадка

• люди, які працюють у транспортній сфері говорять, що приватні перевізники бажають перейти на оплату за транспортну роботу (кілометраж), проте наразі над цим працюють, а дата такого переходу, відповідно, поки невідома

З приватним транспортом ситуація протилежно інша – наявність «готівкового» варіанту оплати з одного боку ставить під сумнів реальні доходи та пасажиропотоки перевізників, але з іншого – у місті йде реальна конкуренція між перевізниками, що у свою чергу дає зрозуміти: не працюєш ти – працюватиме інший (приватний чи муніципальний перевізник, неважливо). Окрім цього, більшість маршрутів приватних АТП побудовані у вигляді «під’їзду до пересадки», а самої безкоштовної пересадки – немає. 

Додам, що у Вінниці й надалі планують розвивати та посилювати % муніципального транспорту у місті, щоб поступово відмовлятися від роботи приватних маршруток (в теорії це звучить гарно, але на практиці – побачимо згодом). Головне, щоб на це також вистачило політичної волі керівництва міста й надалі. 

Загальне враження

Більшість туристичних місць Вінниці можна оглянути за день, проте у це місто хочеться повернутися знову: тут є цікаві заклади громадського харчування, музеї (наприклад, вінницького трамвая та моделей транспорту, куди я особисто раджу навідатися) доглянуті парки, сквери. Звісно, як і в кожному місті, у Вінниці є й мінуси, це – відсутність нормальної регульованості пішохідних переходів (без світлофорів, «лежачих поліцейських» тощо), зелених насаджень по Соборній (вдень без тіні дерев по вулиці йти дуже спекотно), не зовсім досконала (як виявилось) система е-квитка, але помітно, що місто розвивається і особливо – у сфері громадського транспорту та електроннго квитка, зокрема. Вінницю дійсно можна вважати прикладом для наслідування Полтаві чи іншому обласному центру України, де транспортні питання, на жаль, не вирішуються. 

Ще декілька фото з Вінниці:

Висновки

Головний секрет Вінниці: щоб провести успішну транспортну реформу, потрібно приділити цьому питанню багато часу, адже комплексно та одномоментно це вирішити неможливо через брак кадрів, обмежених ресурсів тощо. У Вінниці це зрозуміли, тому почали транспортну реформу ще з 2011 року, яка триває й нині: було приділено увагу не лише ремонту та оновленню рухомого складу, а й наявності інфраструктури (дороги, колії, контактна мережа тощо), зупинки, монітори, графіки, схеми, оптимізація маршрутів, збільшення випуску муніципального транспорту, е-квиток тощо. В комплексі та через роки це дало чудовий результат того, як варто підходити до питання розвитку громадського транспорту. 

Полтава, на жаль, не спроможна створити щось на роки та постійно удосконалювати, адже кожні 5 років приходять нові люди, які чхати хотіли на проекти/завдання/досягнення «попередників». У відносно кращому варіанті – результат роботи «попередників» коригується та продовжується, але вже під своїм гаслом, у гіршому – на будь-якій стадії після приходу «нових облич» на проект тупо забивають.

Примітки: * - інформація взята з різних джерел тому може мати похибку

P.S. Вдячний директору музею Вінницького трамвая Олегу Матюхову за проведену екскурсію.

P.S. Виражаю подяку прес-службі «Вінницького інформаційного центру», зокрема, Вероніці Савчук за детальну інформацію по роботі системи е-квитка.

P.S. Також подяка користувачу Train_UZ_avr за правки в тексті та актуальну інформацію.