Харківський е-квиток: система чи просто безготівкова оплата?

Раніше, зі слів місцевих, електротранспорт (окрім метро) не був популярним серед мешканців через великі інтервали, поганий технічний стан транспорту та занедбану інфраструктуру, ще й приватних перевізників раніше було досить багато. Зараз, з кожним роком ситуація покращується закупівлями тролейбусів, автобусів та ремонтів трамваїв, доріг, колій, мережі тощо. 

Перший плюс харківському транспорту – за графіки роботи та інтервали. В місті майже всі комунальні маршрути мають невеликі інтервали руху, тому чекати трамвай хвилин 25-30, як це буває з полтавськими тролейбусами тут не прийдеться навіть у вихідні. Прикладом може бути маршрут №6 від Південного вокзалу до 602 мікрорайону, який проходить через центр, велику к-сть закладів освіти та соціальної інфраструктури та станції метро – відповідно, пасажиропотоки на маршруті великі, тому й інтервал в години пік складає 8-9 хвилин. Графіки побудовані таким чином, що навіть після години пік (10 ранку та 7 вечора) на маршруті зберігається комфортний інтервал (до 10 хвилин) без стоянок на кінцевих. У Полтаві ж – після 9 ранку та 8 вечора дочекатися тролейбуса на ГРЛ чи Розсошенці майже неможливо, через неправильно складені розклади та великі інтервали.

Другий плюс: інформативність. Довго думав, чи писати це в плюси чи ні, та все ж, у порівнянні з Полтавою – плюс. Поясню: майже на кожній зупинці є звичайний металевий знак з назвою зупинки та курсуючими поряд маршрутами, а також інтервалами руху на кожному з них, та навіть декількома першими та останніми рейсами. У метрополітені біля кожного виходу та на самій станції на табличках вказані головні місця, вулиці та інші важливі об’єкти, а на картах – навіть нумерація виходів з метро – точно не переплутаєш на яку сторону треба виходити. Для не місцевого – зручна шутка, хай навіть без схем маршрутів, яка, наприклад, у Полтаві не виконує своє функцію через перенасиченість інформації на ній . 

Третій плюс: безготівкова оплата. Маю надії, що й для Полтави вона вже не буде чимось фантастичним, оскільки у нас теж вже на носі запровадження е-квитка. Тут розписувати багато не буду: підійшов до терміналу на зупинці, поповнив карту і сплатив за проїзд нею. Готівка поки що лишається у приватних маршрутках (по зрозумілих причинах).

Четвертий плюс: стан тролейбусів та автобусів. Не знаю чому, але за тролейбусами в місті стежать краще, ніж за трамваями. І справа навіть не у віці трамваїв – аналогічні вагон їздять в більшості міст України ще з 70-80х років минулого століття. А от тролейбуси – не тільки нові кредитні, але й більш старі виїжджають в гарному технічному стані (принаймні так мені кажуть знайомі транспортники), в салонах працює кондиціонер та чисто. У трамваях же обдерта підлога, погано закріплені сидіння та не щільно закриваються двері. У місті є маршрут №27, який обслуговує одразу два трамвайних депо, якраз в одному з них стан трамваїв незадовільний.

П’ятий плюс: розвиток комунального транспорту. Як я вже сказав – місто активно закуповує транспорт для підприємств та запускає їх на маршрути. Таким чином, приватник просто не витримує конкуренції та відмовляється від маршруту, а пасажири отримують комфортніший транспорт за меншу ціну. Так, протягом останніх декількох років у Харкові відкрили вісім тролейбусних маршрутів (№№47-54) та відновили дев’ять автобусних, на яких приватник відмовився працювати, хоча вони є соціально важливими (№№17е, 59е, 82е, 245е тощо). На цьому плюси закінчуються.

Тепер найцікавіше – електронний квиток. І, як я вже написав вище, він мене розчарував. До Харкова я приїхав у 2019 році – тоді е-квиток, наскільки я зрозумів, був ще в стадії запровадження: у метрополітені були свої картки, в тролейбусах та трамваях валідатори стояли, але ще не підключені до системи. Пройшло більше двох років та істотних змін не відбулося. Якщо коротко – це просто безготівкова оплата проїзду, без «плюшок». Основні проблеми харківського електронного квитка:

Відсутність терміналів у водіїв та кондукторів. Як наслідок: відсутність прозорих пасажиропотоків та прибутків на маршрутах міста. Тобто, звідси можна зробити висновок, що харківський e-ticket важко назвати  електронним квитком. Прикладом може бути поїздка у трамваї в годину пік, особливо, коли у салоні немає кондуктора – частина пасажирів просто їде зайцем, а водій приймає оплату за проїзд тільки у тих, хто заходить через передні двері, хоча посадка-висадка здійснюється у всі двері (на відміну від полтавських тролейбусів). Висновок, який витікає з твердження: у місті немає контролерів, інакше пасажири сумлінніше б оплачували проїзд. Ще одна проблема, яка доповнює відсутність терміналів – небажання кондукторів видавати квиток після оплати проїзду, іноді навіть приходиться зайвий раз нагадувати про «а квиток?». Аналогічна проблема зустрічається і на тролейбусних маршрутах, але там посадка здійснюється лише на передні двері, щоб водій у всіх проконтролював оплату проїзду, звідси ще один мінус: занадто довгі посадки на зупинках.

На жаль, картки e-ticket не можна поповнити онлайн (принаймні, в додатках Приват24, Альфа-Банку тощо). Не дуже зручно, коли приходиться носити з собою якусь готівку заради поповнення в терміналі. Інші ж міста навіть розробили окремі додатки для детальної інформації про баланс, поїздки тощо.

Концепція е-квитка не передбачила розробку різних тарифних планів для жителів міста та іногородніх. Тобто, наразі ціна для всіх однакова – шість гривень у трамваї чи тролейбусі та вісім – у метрополітені. В інших містах це продумали і ввели різні тарифні плани: турист – найдорожче, житель міста з карткою банку – дешевше, а з транспортною карткою – найдешевше. Це б стимулювало мешканців купувати проїзні одразу на місяць або поповнювати е-квиток на конкретну суму, а туристів – купувати денні чи триденні проїзні. 

P.S. Харків може похвалитися розвитком транспорту: закупівлі транспорту, відкриття нових маршрутів, прибирання приватних перевізників, збільшення % комунального транспорту на маршрутах, відносно гарна інфраструктура та інформативність для пасажирів, але такий стрімкий розвиток гальмує недосконала система (якщо її так можна назвати) електронного квитка. Тому, враховуючи всі недоліки та проблеми, сміливо можна сказати, що Полтаві потрібен е-квиток, але точно не такий як у сусіда.