Як Мамай із Ковжогою намагаються посадити суддю Гольник

Першу ж таку спробу їм було зроблено раніше. 12 липня 2014 року мер написав заяву на ім’я Генерального прокурора України (копію відправив прокурору Полтавської області), в який вимагав притягнути суддю до кримінальної відповідальності за ст. 375 Кримінального кодексу України. За винесення нібито неправосудних постанов про привід його до суду.

Потім у гру вступив Ковжога. 25 вересня 2014 року він, як керівник Управління Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю (це всього лиш громадська організація, а не якась правоохоронна інституція), повідомив прокурора Полтавської області про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого тією ж статтею КК України, суддею Октябрського районного суду, «яка умисно, завідомо постановила неправосудне судове рішення, не правильно застосувала норми матеріального права та постановила рішення з грубим порушенням норм процесуального права». У провину Ларисі Гольник Мамаїв «правозахисник» ставив примусове затримання свого патрона та доставку його до Октябрського районного суду, а також накладення на нього штрафу за неповагу до суду.

Через цілковиту абсурдність висунутих проти судді обвинувачень слідчий відділ прокуратури області не став вносити повідомлення Ковжоги до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), про що й проінформував заявника.

Тоді Ковжога спробував оскаржити висновок працівників обласної прокуратури у судовому порядку. 13 жовтня він звернувся до слідчого судді Октябрського райсуду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури і просив зобов’язати останнього внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування «кримінального правопорушення» судді Гольник.

Наступного дня, 14 жовтня, Ковжога продублював свою попередню заяву до прокуратури, вирішивши тепер шукати розуміння у Генерального прокурора України. Додатково він просив Віталія Ярему звернутися до Верховної ради «щодо взяття дозволу на притягнення судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. до кримінальної відповідальності».

Однак і тут його спіткала невдача. 31 жовтня начальник слідчого відділу прокуратури області направив Ковжозі відповідь: «Враховуючи, що у Вашому зверненні відсутні відомості щодо обставин, які вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 375 КК України, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається».

7 листопада Ковжога вирішив і цього співробітника прокуратури примусити зареєструвати інформацію про злочин та почати слідство, поскаржившись на нього слідчому судді Октябрського райсуду.

Заяву Ковжоги на бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури 13 січня 2015 року розглянув Ленінський районний суд м. Полтави. Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити. При цьому суд констатував, що «Скаржником у судовому засіданні будь-яких документів на підтвердження обставин про які він повідомляв не надано».

Відмовлено було Ковжозі й у задоволенні другої скарги – 28 січня 2015 року, Полтавським районним судом. Ухвала оскарженню не підлягала.

Сподівання Мамая та його приспішника на 375-ту статтю Кримінального кодексу не справдилися.

Утім, на той час мер висунув уже інше обвинувачення – у вимаганні суддею в нього хабара (див. один із попередніх блогів).

Згодом він зрозумів, що і з цього нічого не вийде, бо кому, як не самому Мамаю знати – то його посланець намагався спокусити суддю грошима та вирішенням певних побутових проблем, створених їй цілеспрямованими діями міського голови при Ковжогиному пособництві. Тому градоначальник надумав скоригувати попереднє обвинувачення.

12 червня Мамай надіслав Генеральному прокурору України Віктору Шокіну та Прокуратурі Полтавської області заяви про скоєння суддею Гольник кримінального правопорушення, котре полягало у провокуванні його до дачі хабара.

І знову прокол. Тепер стривоженому градоначальникові довелося вже самому опротестовувати через суд відмову внести відомості про нібито кримінальне правопорушення судді до ЄРДР, бо не сподобалася Олександру Федоровичу «бездіяльність» в.о. начальника відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Полтавської області.

9 вересня Полтавський районний суд повернув скаржнику його звернення без розгляду. Щоправда невдовзі Мамаєві вдалося домогтися, аби за його проханням Апеляційний суд Полтавської області скасував це рішення.

Після того, як я оприлюднив постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури області про закриття кримінального провадження за заявою громадянина Мамая про вимагання у нього суддею Гольник хабара, Олександр Федорович накатав 3 липня заяви про скоєння правопорушення, передбаченого статтею 387 Кримінального кодексу України. Генпрокурору В.Шокіну та прокуратурі Полтавської області мер скаржився на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження, розпочатого 26 січня 2015 року.

Однак і в цьому досвідчені співробітники прокуратури не підтримали полтавського градоначальника, напрочуд пильновитого щодо порушень законодавства.

Тож знову Мамай заходився судитися з працівниками обласної прокуратури. Цього разу він намагався спонукати до активних дій вже начальника відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення.

І знову рішення судів його не потішили. 29 вересня скаргу Мамая ухвалив повернути особі, яка її подала, слідчий суддя Полтавського районного суду. 19 жовтня вирішила залишити без задоволення апеляційну скаргу Мамая колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області. Ухвала набрала чинності з моменту її проголошення. Оскарженню не підлягала.

Олександр Ковжога, певно, вирішив не відставати в правовому невігластві від свого можновладного клієнта. І надумав перетворити на жахливий кримінальний злочин акт купівлі родиною судді Гольник у сусідки розбірного металевого гаражу, встановленого у дворі будинку понад 30 років тому.

10 та 20 лютого керівник Управління «ВСК БКОЗ у Полставській області» спрямовував до слідчого відділу Полтавського міського управління УМВС заяви про вчинення злочину за ч. 2 ст. 190 КК України, що означає шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

Зрозуміло, що міліція не забажала прислуговувати забаганкам свого колишнього колеги й розслідувати «злочинний зговір» групи осіб у складі судді та її чоловіка, які «шляхом шахрайства […] заволоділи гаражем». Ковжога прагнув змусити слідчих діяти в своїх інтересах знову ж таки через суди і вкотре зазнав фіаско. У цьому випадку крапку поставив Диканський районний суд – «у зв’язку з безпідставністю цих скарг».

Суддя констатував: «відомості, викладені як у першому, так і повторному зверненні скаржника […] до СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області із зазначенням їх як кримінального правопорушення обгрунтовано не були внесені до ЄРДР як відомості про кримінальне правопорушення, бо вони такими не являються».

Рекламуючи свою «контору» як захисника простих людей перед свавіллям слідчих та прокурорів, Ковжога забув (чи посоромився?) оповісти про цю приховану від загалу сторону її діяльності.

Та «немає нічого таємного, що не стало б явним, ні таємного, що не стало б відомим і не виявилося б». Громадяни Мамай і Ковжога, схоже, вам ця біблійна мудрість не знайома. Тож очікуватиме вас чимало прикрих несподіванок. У найближчій життєвій перспективі.

* Висновок про феноменальну безграмотність Ковжоги зроблений на підставі аналізу його письмових текстів та усних виступів, зокрема цього.

P.S. Якась із скарг Мамая задоволена Решетилівським районним судом. Однак до Єдиного реєстру досудових розслідувань це рішення не внесене, що є порушенням ч. 3 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Дізнаюсь подробиці – поінформую.