Розмір тексту

Потерпілий Мамай

26 січня 2015 року Полтавський міський голова Олександр Мамай на спеціально скликаній прес-конференції звинуватив суддю Октябрського районного суду Полтави Ларису Гольник в тому, що вона за закриття корупційної справи стосовно нього вимагала хабар – 5 000 доларів США.

Тоді ж градоначальник відправив заяви про злочин судді – до Управління Служби безпеки та Прокуратури Полтавської області.

Мамай стверджував: «Починаючи з 19.01.2015 року (зверніть увагу на дату – І.Г.), суддя Гольник Л.В. робить пропозиції щодо отримання від мене неправомірної вигоди у вигляді коштів, інших переваг або вирішення питань майнового характеру взамін на закриття проваджених по вищенаведеній справі без визнання мене винним».

Повідомлення про злочин було відразу ж внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за ознаками ст. 368 Кримінального кодексу України, що означає прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Безпосередньо мова йшла про частину 3 цієї статті, тобто про діяння, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

От тільки не знав тоді Олександр Федорович (хоча відчув – «щось пішло не так»), що злочинна діяльність і його самого, і його підручного Дмитра Трихни, почала документуватися дещо раніше. За заявою судді Гольник, яка діяла чітко за законом і, як тільки отримала пропозицію хабара від мерського посередника, відразу повідомила про неї, як то кажуть, «компетентні органи».

Тому й поспішив Мамай зі своєю прес-конференцією та заявами про злочин, сподіваючись уникнути кримінальної відповідальності за спробу підкупу судді.

3 червня колишньому заступнику Полтавського міського голови Дмитру Трихні було пред’явлене відповідне звинувачення. Невдовзі Ленінський районний суд м. Полтави обрав йому запобіжний захід – заставу у 48 000 грн.

17 червня слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області виніс постанову про закриття кримінального провадження за заявою громадянина Мамая. Її текст я майже повністю опублікував раніше.

Слідство дійшло висновку, що «суддею Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. не вимагалась будь-яка неправомірна вигода ні від Трихни Д.В., ні від Мамая О.Ф., а навпаки на її адресу в період з 12 по 23 січня 2015 року (порівняйте з датою із заяви Мамая – І.Г.) надходили пропозиції надати неправомірну вигоду за закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно Мамая О.Ф.».

Повідомлення про закриття провадження за відсутності в діях судді складу кримінального правопорушення неабияк сполошило Мамая та його оточення, причетне до цієї справи.

Відтак недружній із законом Полтавський міський голова заходився відчайдушно оскаржувати постанову слідчого прокуратури в Октябрському районному суді.

І сталося диво.

Хто стежив за перебігом судової епопеї обвинуваченого у корупції Мамая, з його евакуванням із суду, то на «швидкій допомозі», то самотужки, раптовими заляганнями «на лікарняний», відправленнями себе у відпустки та відрядження – в акурат на дні судових засідань, той, певно, пам’ятає про «епідемію» самовідводів, яка вразила Октябрський районний суд після того, як брехливий міський голова неправдивим повідомленням про злочин судді Гольник створив умови для її відводу.

У лютому всі судді, яким за авторозподілом випадала Мамаєва справа, відмовлялись її розглядати. На тій підставі, що вони … працюють разом із Л.В.Гольник. У результаті провадження опинилось у Решетилівському районному суді.

Однак за півроку в Октябрському райсуді знайшлися кілька «служителів Феміди», які відчули у собі неабиякі ресурси об’єктивності та неупередженості. Залишається лише здогадуватися, що спонукало їх до цього «духовного злету».

Скарга Мамая на дії слідчого прокуратури дісталася судді Наталії Тімошенко, яка кілька разів до того брала самовідводи особисто або ж задовольняла самовідводи інших суддів. Навіть тоді, коли справи стосувалися не самої Лариси Гольник, а членів її родини (прийде час – розповім і про ці справи, інспіровані оточенням нечистого на руку градоначальника).

Під час судового розгляду скарги Мамая представником прокуратури Полтавської області було заявлено відвід судді Тімошенко Н.В. Відповідно до процедури його розглядала інша суддя – Січиокно Т.О. Вона не побачила підстав для задоволення відводу.

24 червня мав відбутися розгляд скарги Мамая по суті. Однак несподівано справу було відкладено на невизначений час. Тімошенко навіть не зайшла до судової зали – може побоялася присутності ЗМІ. Про скасування засідання повідомила її секретар, що вже є порушенням судових процедур.

Попри те, що подібні скарги повинні розглядатися протягом 5 днів з моменту їх надходження  до суду, потрібна Мамаєві ухвала з’явилася тільки 16 липня 2015 року.

Просив міський голова скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження відносно судді Гольник, а заразом і відмову у визнанні його, Олександра Федоровича, потерпілим, і отримав бажаний результат.

Так Мамай удруге зробився потерпілим.

Кримінальний процесуальний кодекс України, стаття 56, передбачає широке коло прав потерпілого. Зокрема, упродовж кримінального провадження той наділяється можливістю знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; подавати докази слідчому; заявляти відводи та клопотання; давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення; одержувати копії процесуальних документів.

Та чи допоможе Олександру Федоровичу статус потерпілого уникнути відповідальності й врятуватися від кримінального покарання? Адже Мамай лише зрівнявся у процесуальних можливостях із Ларисою Гольник, яка дійсно є потерпілою від низки злочинних діянь, скоєних проти неї. Слідчі дії за її зверненнями тривають.

Абсурдність дій полтавського мера очевидна. Ціною неймовірних зусиль він домігся поновлення кримінального провадження щодо Гольник та статусу потерпілого – для себе. Однак на доволі короткий період. До того ж за справою, котра була порушена за його особистою заявою. Де всі «докази» – голослівні обвинувачення на адресу судді самого Мамая та кількох його приспішників. Що дасть «потерпілому» градоначальнику право доступу до «матеріалів» цього кримінального провадження, я абсолютно не розумію.

Мильні бульбашки, як відомо, розлітаються швидко. У виграші (матеріальному) від цієї безглуздої метушні з оскарженням дій прокуратури залишаться лише ті, хто підштовхує Мамая до подібних кроків, ефективність яких є близькою до нуля. Сам Олександр Федорович отримує тільки ілюзію безпеки. Не більше.

P.S. Про деякі інші резонансні рішення судді Тімошенко можна прочитати туттутечки, отут і ще ось де.

Про автора

Ігор Гавриленко

Ігор Гавриленко

історик (Історія твориться сьогодні, і творимо її ми)

138
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему