Розмір тексту

«Контора» (анти)корупціонера Ковжоги своїм представником задоволена

Після передачі «корупційної» справи полтавського міського голови Мамая до Решетилівського районного суду роль «невловимого Джо», схоже, вирішив приміряти на себе і його представник за довіреністю Олександр Ковжога.

Перше засідання, призначене на 20 квітня, суддя Оксана Олійник, яка тепер веде цю справу, змушена була перенести. Мамай письмово прохав суд перенести слухання, оскільки не зможе з’явитися його захисник.

І сам Ковжога заздалегідь надіслав подібне клопотання – 5 днів він перебуватиме у відрядженні в Одесі. При цьому, як слідує з сюжету телеканалу «ІРТ-Полтава», захисника Мамая у день суду бачили в Полтаві.

7 травня полтавський градоначальник зі своїм представником вдруге не з’явилися до Решетилівського суду. І знову Мамай посилався на Ковжогу, який «не матиме змоги забезпечити представництво моїх інтересів у судовому засіданні […] у зв’язку з зайнятістю у судовому засіданні, що призначено на 7 травня 2015 року на 9 годину в Октябрському районному суді міста Полтави».

Відтак прокурор зажадав притягнути захисника до відповідальності через неповагу до суду. Однак суддя з цим не погодилась, обмежившись запитом до Октябрського суду, щоб перевірити, чи перебував там Ковжога.

На засідання 24 червня корупційно-антикорупційний дует також не прибув. Як з’ясувалося, цього разу Мамай отримав повістку до суду за місцем роботи, а Ковжога навіть не став ходити на пошту для її отримання. Тому повідомлення невдовзі повернулось до Решетилівки.

Прокурор висловив вимогу застосувати привід до Мамая. Суддя його підтримала і постановила, щоб 8 липня міліція доставила полтавського керманича до суду примусово.

Це подіяло. Щоб вкотре не ганьбитися, на суд з’явилися обидва персонажі. Й використали інший свій прийом, добре випробуваний під час попередньої судової епопеї – закидали суддю клопотаннями. Зокрема, з приводу своєї падчерки, яку сесія міської ради щедро наділила полтавською земелькою – під кіоски, Мамай заявив: «На момент прийняття у нас з Климко не було відношень, жила вона окремо, і заяву вона писала не на мене, а на головного архітектора і я нічого не знав коли виносив дане питання на сесію».

Ковжога ж бажав, аби міліція доповіла, на якій підставі складався протокол про корупцію, а також довела, що співробітник УБОЗу на той момент дійсно працював в управлінні.

Нарешті, 31 липня о 9:00 міський голова не з’явився до суду, мотивуючи це тим, що його захисник Олександр Ковжога захворів. Та невдовзі з’ясувалося – нашого (анти)корупціонера знову ж таки бачили живим і здоровим о 13:30 в засіданні Київського районного суду м. Полтави, де він представляв інтереси іншої особи. Чудо зцілення Ковжоги відбулося рівно за чотири з половиною години після початку засідання суду в Решетилівці.

У кількох попередніх дописах (тут, тут і тут) я характеризував особистість цього діяча на плідній ниві «боротьби» з корупцією та методи його роботи, спрямовані на затягування слухання справи та дискредитацію судді Гольник.

Крім того, я звернувся до в. о. голови Всеукраїнської Спеціальної Колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Олександра Рябеки та голови Наглядової Ради Всеукраїнської Спеціальної Колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Юрія Лавренюка з листом такого змісту:

«Прошу ознайомитися з цими публікаціями:

http://www.gazeta-ptk.org.ua/archives/5398,

http://bastion.tv/news/on-nazyival-sebya-lavrentij-pavlovich-/,

http://bastion.tv/news/antikorupcijnu-komisiyu-v-poltavskij-oblasti-ocholiv-chinovnik-yakij-sam-pid-slidstvom-za-korupciyu/,

http://bastion.tv/news/korupcioneri-perehodyat-u-nastup-na-zmi/;

відеосюжетом про обговорення громадським активом кандидатур для призначення начальником управління МВС України в Полтавській області:

https://www.youtube.com/watch?v=r1AEhp2hxME;

перевірити зазначені вище та інші повідомлення ЗМІ про численні факти протиправної діяльність Ковжоги Олександра Івановича і дати обґрунтований висновок, чи може він і далі очолювати Управління ВСК БКОЗ у Полтавській області?»

Відповідь надійшла від Рябеки. Ось вона:

«Повідомляю, що звернення, з яким Ви звернулись до Всеукраїнської Спеціальної Колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, щодо неправомірних дій члена Колегії Ковжоги О.І. розглянуто.

В ході перевірки встановлено: Ковжога Олександр Іванович працює на громадських засадах Керівником Управління Громадської організації «Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю» в Полтавській області з 2007 року.

Під час спілкування з мешканцями м. Полтава нами отримані позитивні характеристики громадянина Ковжоги О.І.

За час проходження служби в правоохоронних органах, Ковжога О.І. не притягувався до відповідальності за корупційні дії, з правоохоронних органів звільнився за вислугою років та є ветераном Органів внутрішніх справ.

Працюючи Керівником Управління Громадської організації «Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю» в Полтавській області Ковжога О.І. у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про об’єднання громадян», «Про запобігання корупції», «Про звернення громадян», іншим законодавством України, Статутом Колегії.

За результатами службової перевірки підстав для накладання дисциплінарних стягнень на Ковжогу О. І. не виявлено. Головою Колегії з ним проведено співбесіду щодо дотримання норм Законів України та Статуту Колегії».

Фактично, це відписка. Однак на щось інше я й не сподівався. Як у народі кажуть, «ворон ворону…»

Особливо потішили два моменти. Спілкування з мешканцями м. Полтава (з усіма, чи з якимись спеціально відібраними?), котрі давали виключно «позитивні характеристики громадянина Ковжоги». А також те, що хоча «підстав для накладання дисциплінарних стягнень на Ковжогу О. І. не виявлено» якусь «співбесіду щодо дотримання норм Законів України та Статуту Колегії» з ним провели (для чого, якщо він мало не янгол?).

Насамкінець наведу оцінку цієї специфічної «Колегії», дану київським політтехнологом Миколою Литовченком.

«… ні про яку колегіальність у цій організації не йдеться. Це доволі  чітка структура, вибудувана за зразком міліцейського управління, про що свідчать і її структурні підрозділи […] тут є навіть відділ внутрішньої безпеки. До речі, очолює його генерал-майор, колишній начальник відповідного управління СБУ Юрій Семенов. На посадах керівників інших управлінь і відділів теж здебільшого відставні генерали, такі як Олег Ховронюк, Михайло Копка та інші. Щоправда, керує ними колишній… міліційний підполковник Юрій Лавренюк […] Ну, одне слово, персонажі там дуже цікаві. Маючи добрі зв’язки у правоохоронних і судових інстанціях, знаючи «всі входи і виходи», ці люди й справді можуть вирішувати надскладні процесуальні справи, які рядовому адвокату явно не по зубах. Тому я завжди з настороженістю ставлюсь до того, коли, приміром,  колишній міліціонер сам іде в адвокати, захищаючи нерідко тих, кого сам ще вчора «ловив». Причому цим людям набагато легше, ніж «простим» адвокатам, оскільки,  маючи добрі зв’язки в міліції, вони зазвичай намагаються розвалити ту чи іншу справу ще до суду».

Далі буде…

Про автора

Ігор Гавриленко

Ігор Гавриленко

історик (Історія твориться сьогодні, і творимо її ми)

138
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему