(Анти)Корупціонер Ковжога судиться

25 вересня на бланку Управління Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Ковжога, як керівник цієї «контори», настрочив заяву на ім’я прокурора Полтавської області Я.В.Стрелюка.

Управління Колегії повідомляло «про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України суддею Октябрського районного суду м.Полтава Гольник Ларисою Владленівною, яка умисно, завідомо постановила неправосудне судове рішення, не правильно застосувала норми матеріального права та постановила рішення з грубим порушенням норм процесуального права».

І знову бачимо глобальний масштаб обвинувачень: «Суддя Гольник Л.В. умисно порушує право на захист, що передбачено ст.268 КУпАП, ігноруючи рішення Конституційного суду України […], яким встановлено, що кожна особа має право вільного вибору захисника та п.1 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і Основоположних свободою», 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року […], де зазначено кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленим законом. Також згідно вимогами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який становить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення» (стилістику документу збережено).

Олександре Івановичу Ковжога, ви добре знаєте, що цього якраз суддя і прагнула – забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, на підкилимні домовленості з вами не йшла. І саме ця її позиція дратувала вас і вашого патрона. Утім, апелювати до вашої совісті я не збираюся – ви, певно, давно з нею розпрощалися.

Особливо Ковжога напирав на те, що незаконними були примусові приводи громадянина Мамая до суду. І тут він свідомо викривляв постанову Апеляційного суду, де недвозначно було визначено: «у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП з метою розгляду справи у суді суд правильно і обґрунтовано застосовував примусові приводи».

Крутійство Мамаєвого захисника, необтяженого моральними принципами, схоже, не має меж. Так у постанові судді Гольник про стягнення з полтавського градоначальника за неповагу до суду штрафу в розмірі 1700 гривень Ковжога вгледів її «меркантильні інтереси». Нібито стягнуті кошти судді кладуть собі безпосередньо до кишені.

Як і слід було очікувати, невдовзі Ковжога отримав з прокуратури на свою нісенітну «заяву про злочин» відмову. Та не вгомонився. 13 жовтня він нашвидкуруч сотворив «Скаргу на бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури в Полтавській області радника юстиції Миронова А.В.», який підписав відповідь на його звернення. Адресував чергову кляузу Ковжога «Слідчому судді Октябрського райсуду м.Полтави», оформив її знову ж таки на бланку Управління Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

Прокуророві Ковжога приписав ігнорування й самоусунення від виконання вимог Закону та кількох наказів Генерального прокурора України. А від суду просив «Зобов’язати заступника начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області Миронова А.В., внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про факт вчинення кримінального правопорушення суддею Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В., за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України та розпочати досудове розслідування».

Заради об’єктивності колеги Гольник по Октябрському суду взяли самовідводи. Тому скаргу Ковжоги розглянув Ленінський районний суд м. Полтави. 13 січня 2015 року він ухвалив:

«При огляді матеріалів скарги встановлено, що в матеріалах міститься копія звернення до прокуратури Полтавської області № 216 від 25.09.2014 р. та копія відповіді з прокуратури Полтавської області № 17-2115-14 від 03.10.2014р., інші документи, на які посилається скаржник у справі відсутні.

Скаржником у судовому засіданні будь-яких документів на підтвердження обставин, про які він повідомляв, не надано.

Таким чином, в ході розгляду даної скарги неможливо встановити ознаки бездіяльності слідчого та акт вчинення кримінального правопорушення, яке містить склад злочину.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дана скарга є необґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити».

14 жовтня керівник Управління Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Ковжога вирішив шукати «справедливості» у підкилимній війні проти судді Гольник на найвищому рівні. Й на своєму красивому бланку продублював заяву від 25 вересня, відправлену прокурору області. Однак тепер вона адресувалася Генеральному прокурору України Яремі В.Г.

Попередні обвинувачення й клопотання доповнив іще одним проханням: «Звернутися до Верховної ради України щодо взяття дозволу на притягнення судді Октябрського районного суду м.ПолтавиГольник Л.В. до кримінальної відповідальності».

31 жовтня Ковжозі було направлено відповідь на це його звернення. У ній говорилося: «Прямий умисел на винесення неправосудного рішення доводами Вашого звернення беззаперечно не підтверджується». Крім того, начальник слідчого відділу прокуратури області А.Буряк писав лжеправозахисникові: «Враховуючи, що у Вашому зверненні відсутні відомості щодо обставин, які вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 375 КК України, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається».

І повторилася вже відома нам історія. 7 листопада Ковжога склав чергову «скаргу на бездіяльність» працівника прокуратури й направив її слідчому судді Октябрського райсуду.

Справа зрештою потрапила на розгляд одному зі слідчих суддів Полтавського районного суду. 28 січня 2015 року суд: «дійшов висновку, що за результатами розгляду скарги заявника щодо вчинення злочину, слідчий не виявив ознак вчинення злочину, передбаченого ст.375 КК України, що не давало йому підстав для реєстрації останнього в порядку, визначеному ст. 214 КПК, бездіяльність слідчого відсутня, а тому у задоволенні скарги слід відмовити».

«Ухвала оскарженню не підтягає».

Про інші обставини протистояння мера і судді можна прочитати тут. 

Далі буде…