Провокатор Сікало/в потерпає від сіоністів

Спершу – історичний екскурс. Вимушений.

Центральній Раді євреї не заважали

Навпаки, представники єврейських партій стали її членами. Ці ж партії засудили більшовицький переворот жовтня 1917-го у Петрограді як узурпаторський і висловили підтримку ЦР.

У складі Генерального секретаріату, уряду Української Народної Республіки, діяло Міністерство єврейських справ. Очолював його Мойсей Зільберфарб. Посаду генерального контролера обіймав Мойсей Рафес, член партії Бунд.

Зближенню народів сприяла політика УНР з надання етнічним меншостям національно-персональної автономії. Відповідний закон, ухвалений Центральною Радою, став першим у світовій практиці.

Гетьманові Скоропадському євреї не заважали

Попередні державні інституції він розпустив. Та за Української Держави функціонували Тимчасові єврейські національні збори. У Києві започатковувався Єврейський народний Університет. Влада фінансувала організацію літніх курсів учителів єврейських шкіл у Києві, Одесі, Катеринославі.

Директорії євреї не заважали

Спеціальна постанова відновила чинність закону про автономію. При Директорії заснували відділ у справах національних меншин. Міністром єврейських справ став Вульф Лацький (згодом у багатьох публікаціях він викривав причетність до єврейських погромів Добровольчої армії генерала Денікіна). Після відставки Лацького міністерство очолив Аврам Ревуцький (до того – голова єврейської громади Одеси).

Петлюра євреїв захищав

Жидівським батьком Симона дражнили ще в школі – за їх заступництво перед задерикуватими товаришами.

У 1919-му Директорії довелося воювати проти трьох армій, що атакували її зусібіч. Дедалі наростала анархія. Як не один, то другий самопроголошений отаман чи батько (подібно до білогвардійців і більшовиків) учиняв погроми.

За доволі обмежених можливостей Головний отаман виступав за формування єврейських загонів самооборони і всіляко протидіяв безчинствам.

Спеціально утворена, з включенням представників єврейського населення, Надзвичайна комісія мала не лише виявляти безпосередніх призвідників злодіянь, а й протидіяти антисемітській пропаганді.

Промовистий наказ Петлюри козацтву: «Лицарське військо, що несе всім націям України братерство, рівність і волю […] не може спричинятися до тяжкої недолі євреїв. Хто ж допускається такого тяжкого злочину, той є зрадник і ворог нашого краю й мусить бути усунений від людського співжиття».

Учасників погромів судили військові трибунали. Організаторів страчували. Водночас уряд, попри гостру нестачу коштів, виділяв досить значні суми на допомогу жертвам грабунків і насилля.

Згідно з принципом соціальної рівності Петлюра видав наказ приймати євреїв до офіцерської школи.

Володимир (Зеєв) Жаботинський, один з чільних ідеологів сіонізму і засновників держави Ізраїль, згадував: «добре знаю цей тип українського інтелігента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів і русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів Південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів».

* * *

Твердження, що Українську революцію євреї ігнорували – брехня. Прийняли ж вони визвольну боротьбу українців за автономію, а згодом і незалежність, бо бачили у політиці самостійної України антипод антисемітизму царської росії.

Всеукраїнський з’їзд рабинів (Одеса, 1918 рік) ухвалив накласти херем (прокляття) на тих євреїв, які підтримають «ворогів Української Народної Республіки».

Чимало євреїв не лише виявляли прихильність до УНР, але й фінансово підтримували її армію. Так, у 1919 році єврейська громадська рада Здолбуніва лише за день зібрала 20 тис. крб, які передала на потреби війська.

Воювали теж. Є поміж них лицарі Залізного Хреста і Хреста Симона Петлюри, ранені й контужені, полеглі у боях – за Україну.

Сотник Армії УНР Семен Якерсон в анкетних картках писав: національності української, але віри юдейської. Воювати почав з вуличних боїв проти більшовиків, прапорщиком – у складі Одеської гайдамацької бригади військ Центральної Ради. Проявив себе й у петлюрівському війську. Двічі зазнав поранень. Поет Леонід Полтава, учасник підпілля революційної ОУН на Сумщині, склав про «жида С.Якерсона» поему.

ЗУНР євреї теж не заважали

До 1200 вояків зібрав Жидівський пробойовий [ударний] курінь. Із червня 1919-го діяв як самостійний оперативний підрозділ І корпусу Української Галицької Армії. Ініціативу створення проявив 28-річний Соломон Ляйнберг. Ядром загону стала єврейська міліція Тернополя. Поручник Ляйнберг курінь і очолив. Командирами сотень і чот були також старшини-українці.

Євреї-вояки допомагали Україні боронитися від поляків, наступати на більшовиків. Згодом здебільша емігрували до Палестини, де боролись уже за власну державу.

Духовні лідери Галичини за Другої світової євреїв рятували

Спасіння братами Шептицькими євреїв від винищення гітлерівцями – воістину геройський чин.

Ще на початках окупації митрополит Андрей звертався до Гіммлера. Позиція предстоятеля Української греко-католицької церкви відома: «Ми, як людські створіння, зобов’язані заявити свій протест і найсуворішим чином засудити переслідування євреїв та всі види расової дискримінації.

Я знаю, що християнський світ сторіччями вчиняв гріх проти євреїв. Мене це пригнічує, глибоко пригнічує, і я роблю все можливе, щоби протистояти смертельному гріху переслідування євреїв». 

Не чекаючи відповіді рейхсфюрера СС, митрополит і брат його Климентій сховали у монастирях кілька сотень єврейських дітей, деяких рабинів, навіть сувої Тори.

Займалася тим й ігуменя Йосифа (Олена Вітер), яку вперше за співпрацю з ОУН органи НКВС схопили 1940 року. Засудили до смертної кари – врятувалася з тюрми втечею. Арешт 1945 року, вже НКДБ, призвів до понад 10 років ув’язнення й подальшої заборони вертатися до Львова. Тож понад 30 років служила у підпільному монастирі в місті Скалат на Тернопільщині. За порятунок єврейських дітей під час Голокосту першою з українок удостоєна титулу «Праведник народів світу». Ім’я її вкарбоване на Стіні пошани в Єрусалимі.

Попри загрози страт переховували євреїв багато інших українців. Так, родина головнокомандувача УПА Романа Шухевича врятувала 7-річну Іру Райхенберґ.

ОУН та УПА євреї також не заважали

Совєцькі та російські спецслужби доклали чималих зусиль, аби приписати українським націоналістам звірячу юдофобію, етнічні чистки, прагнення моноетнічної держави.

Правда ж у тому, що навіть гітлерівці визнавали відсутність підтримки місцевим людом антиєврейських акцій. Програмні документи ОУН не мали нічого спільного з антисемітизмом. А в лавах УПА воювали представники багатьох народів.

Рятуючись від німецьких гетто, чимало євреїв подалися до повстанців. За браку медперсоналу особливо цінували лікарів. Інші допомагали як кравці, конюхи тощо. Відомі й вояки.

Лейба-Іцик Добровський («Валерій») контакти з націоналістами налагодив наприкінці 1941-го. Згодом служив у політичному відділі Штабу УПА на Волині. Став автором низки листівок, відозв до народів Азії та Кавказу, брошур. Найвідоміша: «Як московський царат підкорював народи». Єврея-повстанця СМЕРШ арештував 1 лютого 1944-го. Вирок – 10 років таборів. Подальша доля невідома.

Мандрик Хасман зі Львівщини потрапив до УПА хлопчиком, доглядав за кіньми. Весною 1944-го в складі сотні «Хоми» взяв участь у рейді на Холмщину – для захисту українських сіл від загонів польської Армій Крайової.

Українські та єврейські дисиденти взаємодіяли

Василь Овсієнко, наймолодших з наших шістдесятників, згадував перший день у ДубровЛАГ і знайомство з іншими зеками: «Коли я відповідав, старанно добираючи російських слів, молодий миловидий чоловік із явно не українським прізвищем на куртці – Коренбліт – сказав по-українському: «Та ми тут усі українську мову розуміємо. Говоріть по-своєму. Я, до речі, єврей з України».

Ґрунтовно висвітлює міжетнічні взаємини дисидентів доповідь, підготована до Круглого столу в Покантіко (США, 2017 рік). Автор – Йосиф Зісельс, чільний діяч Української Гельсінської спілки, Вааду України та Конгресу національних громад України.

Цитата звідти: «Про відсутність антисемітизму в політичних зонах згадують як українські, так і єврейські дисиденти […] антисемітизмом не були заражені не тільки молоді українці, а й воїни УПА, що досиджували свої 25-річні терміни […]

Дуже важлива характеристика цього феномена дана Мирославом Мариновичем на прикладі Зеновія Красівського […] Виходячи зі стандартних радянських уявлень, цей переконаний націоналіст мав би бути зоологічним антисемітом. А насправді […] мав прекрасні стосунки з усіма табірними євреями […] А все тому, що його почуття до України виходило з любові до неї».

Гадаю, тільки останній мерзотник із глухого бастіону здатен відмовити таким як Зісельс в українському патріотизмі.

Заважають євреї Сікалову

Покручу родом з-під Полтави. Провокатору. Власнику прокремлівського сайту.

У відповідь на цикл розслідувань ілюзорної служби діяча в лавах ЗСУ (див.: 1, 2, 3) той розродився маніпулятивним постом у Fb. Із недолугою претензією на глибину думки.

Почавши з безглуздого формулювання – для розумних світ дотичний, самопроголошений журналіст / редактор завершив опус зарахуванням себе до сонячних людей та ототожненням із …Христом, якого каяли.

Поділився й умовиводом. З’ясовується, «під час Голодомору 32 - 33 років сіоністам вдалося знищити понад 10 млн наших співгромадян», бо їм активно допомагали «сексоти, манкурти, придурки на кшталт Гавриленка». «Не захищаючи українців, а прислужуючи сіоністам».

«І зараз ці манкурти на службі режиму внутрішньої окупації боряться не проти кривавої та продажної влади, не проти вбивць та корупціонерів, які заганяють українців на той світ».

Упізнаєте кремлівські наративи? Не путінські орди вбивають наших захисників на фронті й знищують безневинних цивільних. То «диктатор» Зеленський змушує народ гинути – задля свого збагачення.

Стосовно «сіоністів». Напівграмотний «випускник» Божковської виправної колонії «вирахував» їх, бо «у списку 700 катів українського народу українських та російських прізвищ обмаль» (тут знову підле протиставлення: українців і росіян – євреям).

Із тим «списком» Сікалов носиться, як дехто з писаною торбою. Регулярно друкує і просуває в себе на сайті. Кон’юнктурно змінюючи текст та ілюстрації.

Порівняйте.

Публікацію 2016 року (заархівована копія тут) супроводжувала картинка – «унаочнення» нібито єврейського походження декого з політиків. Включно з Віталієм Кличком (Єтинзон), Олегом Тягнибоком (Фротман), Дмитром Ярошем (Арош) та Іриною Фаріон (їй «істинне» прізвище не вигадували, вирішили, що й справжнє виглядає задосить «сіоністським»).

Засмучу членів клубу Даннінга – Крюґера: у гуцулів слово «фаріо́н» означало «інтриґан».

У публікацію 2024 року геть дискредитовану картинку Сікалов тягнути не став. Та залишилася фраза про «прізвища та дії українського уряду й президента», з міфічної вини яких «геноцид українського народу триває». Тільки раніше главою держави був Петро Порошенко, нині – Володимир Зеленський. Паплюжить їх «редактор» однаково.

Текст містив й сікалову обітницю: «ми неодмінно помстимося». Але перед тим завбачливо запевняв: «матеріал не має на меті підняти хвилю антисемітизму» (хоча саме цього прагне цинічний фсб-шний прислужник).

До речі, про цинізм. Після вбивства Ірини Фаріон Сікалов «повернув» їй українську належність і оголосив жертвою «сіоністів, московитів та режиму внутрішньої окупації Зеленського».

Загальному «списку катів» передують виокремлені імена: Артур Карлович Аркалбаст, Лазар Соломонович Арров-Тандетницький, Альбин Мартинович Багден, Віктор Михайлович Блюман, Леонід Маркович Воля-Гойхман. Із натяком – достоту «представники єврейської національності».

Однак першоджерело, за яким «реєстр» формували – довідник «Кадровый состав органов государственной безопасности СССР. 1935−1939» засвідчує, що Аркалбаст – латиш. Як і Багден.

Із чотирьох наркомів внутрішніх справ УСРР (після відновлення наркомату в 1934-му) Всеволод Балицький був українцем, Ізраїль Леплевський – єврей, Олександр Успенський – росіянин з Тульської губернії, Іван Сєров – його земляк з Вологодщини.

Показово, що ошуканець Сікалов росіянина на прізвище Сєров «сором’язливо» не включає до «списку». Натомість єврей Лев Рейхман фігурує там 4 рази.

Немічні підробки на кшталт сікалового «списку» закидають в інфопростір систематично. Спростовані вони неодноразово. Скажімо, у статті «Антисемітська фальшивка про Голодомор».

Мета подібних нашвидкуруч скомпонованих картинок / списків, доповнених емоційними, але так само маніпулятивними пасажами – єдина: формувати в споживачів дезінформації уявлення, нібито геноцид українців реалізовували євреї. І тим самим розпалювати національну ворожнечу. Сіяти розкол у суспільстві.

Укладачі фальшивок «забувають» чомусь, що організатором Голодомору виступив цілий більшовицький «інтернаціонал» в особі керівників компартії та урядів срср й усрр. Серед них грузин Йосип Сталін, росіяни В’ячеслав Молотов та Павло Постишев, євреї Лазар Каганович та Мендель Хатаєвич, поляк Станіслав Косіор, українці Влас Чубар та Панас Любченко.

«Голодомор як геноцид українців був задуманий і здійснений не якоюсь окремою нацією, а комуністичним тоталітарним режимом, якому служили люди різного походження. Хоча виконували вони накази єдиного центру — Москви».

Москви, Гєнчіку, не Сіону!

Причини непропорційного етнічного складу більшовицьких каральних структур відомі. Праця «Євреї в керівництві органів ДПУ–НКВС УСРР–УРСР у 1920–1930-х рр.» вказує: «необхідністю стежити за «недоносками» та «петлюрівцями» в першу чергу і можна пояснити таку значну кількість неукраїнців серед чекістів. І йдеться не лише про євреїв, а й, скажімо, про росіян, поляків, латишів та ін.».

Перемішування народів, призначення в силовики чужинців, нічим не пов’язаних із корінною людністю – звичні практики для імперій. Не виняток срср.

Цікаве спостереження Романа Кабачія (Національний музей історії України у Другій світовій війні): «чекісти єврейського походження набагато сильніше були піддані впливу влади. Оскільки вони вийшли й відірвалися від свого національного життя».

Стверджувати, що євреї – силовики, партфункціонери, чиновники – діяли в інтересах не кремлівського більшовизму, а міфічного сіонізму, можуть тільки невігласи чи свідомі брехуни.

Починаючи з Леніна й Сталіна (ще наркома у справах національностей), комуністична пропаганда вважала сіонізм ідеологічним конкурентом. Який подрібнює інтернаціональний пролетарський рух, прагне відвернути маси простих євреїв від революційної боротьби й зберегти панування глитаїв над трудящими.

За спинами ж сіоністів, крім своєї буржуазії, стоять …імперіалісти Антанти (конспірологія – сікалового рівня).

При цьому найактивніше антисіоністську пропаганду вели організації з переважно єврейським членством. Як Єврейська секція РКП(б), створена 1918 року і розпущена в 1930-му.

Вже восени 1924-го українськими містами й містечками прокотилася хвиля масових арештів активістів сіоністського руху. У 1930-х більшість синагог зачинили. Репресували значну частину рабинів й інших служителів культу. Як і запідозрених у нелояльності до влади діячів – компартійних, державних, військових, а також бундівців, сіоністів, пересічних громадян з числа євреїв. Чинили ж розправу нерідко їхні одноплемінники.

Загалом у міжвоєнний період в Україні за політичними мотивами засудили 264 тисячі євреїв, ще 87 тисяч проходили як кримінальники. У заслання відправили 70 тисяч дорослих і майже 36 тисяч дітей – з родин євреїв, оголошених ворогами народу.

За Великого терору 1937–38 років репресували й абсолютну більшість чекістів-євреїв. 

Помітна частина містечкового єврейства розділила і трагічну долю українських селян під час Голодомору 1932–33 років.

Витоки рашистської юдофобії

Антисемітизм характеризував внутрішню політику занепадаючої російської імперій. Так на початку 1880-х, аби протидіяти революційним настроям, влада прагнула ототожнити опозиційно налаштованих діячів з жидами.

Відчуваючи схвалення правлячих кіл, кампанію ненависті проти єврейського населення розгорнули різні шовіністичні формування.

Урядова юдофобія досягла піку за Миколи II. Цар прийняв звання почесного члена чорносотенного «Союза русского народа», власним коштом профінансував на понад 12 млн. рублів друк і розповсюдження антисемітської літератури.

Спрямовували цю продукцію головно до смуги осілості. Щоб поглибити суспільний розкол – між переважно українським селянством та городянами, представленими здебільша росіянами і євреями. Котрі в очах злиденних хлопів уособлювали владу й власність.

Супроводжував антисемітизм згасання й совєцької імперії.

У 1973 році за вказівкою ідеологічного відділу ЦК КПРС витворили пропагандистське кіно «Таємне і явне. Цілі і діяння сіоністів». Антиізраїльську й антисіоністську макулатуру продукували сотнями найменувань і багатотисячними накладами. Всередині срср відповідну роботу провадив т.з. єврейський відділ П’ятого управління КДБ.

Продовження радикальних форм такої політики в нинішній російській ксенофобії (за її підтримки владою рф) відзначає політолог Андреас Умланд у праці «Офіційний радянський антисемітизм післясталінського періоду».

Власні ґанджи москва маніпулятивно проектує назовні. Приписуючи оскаженілуненависть до євреїв Українській революції 1917–1921 років, державності УНР, Гетьманату й Директорії, Симону Петлюрі, ОУН і УПА.

Якраз у цю канву «укронациста-юдофоба» вкладається підривна діяльність Сікалова.

Дурко чи консерва?

У 2020-му через свій сайт він поширив історії з книжки відверто антисемітського спрямування, яку в 1938 році видав чільний діяч NSDAP Юліус Штрайхер. Навіть Геббельс зреагував на ці оповідки для дітей фразою: «Огидна річ». А в Нюрнберзі, у в’язничній їдальні, інші підсудні не хотіли сідати поруч зі Штрайхером. Стратили сікалового кумира у 1946-му. Єдиного – не безпосередньо за масові вбивства, а за нацистську пропаганду й заклики до геноциду, насамперед за допомогою друкованої продукції. Гітлерівська партія перебуває під забороною в Німеччині дотепер.

Тоді ж «підприємець» почепив свастику на «пекарню» в центрі Полтави, записану на дружину. Згодом влаштовував «цирк» з перевішуванням «солярних символів». Однак реально вони «прикрашали» будівлю й навесні 2021-го.

Це лише поодинокі приклади.

Тепер зіставимо. На рубежі 2021–22 років, за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, за завданням російських спецслужб у Харкові винаймали маргіналів, щоб ті мазюкали свастики на вулицях. Винагорода становила від 500 до 1500 доларів. Так москва імітувала «нацистські» настрої в Україні, формувала пропагандистський наратив про «укрофашистів». Невдовзі кремлівський карлик назве «денацифікацію» одним із приводів до нападу.

Ще раніше удаваний «щирий» патріотизм не заважав Сікалову медійно вислужуватися перед неприховано антиукраїнськими діячами Євгенієм Мураєвим і Тарасом Козаком. За це загумінкового «головного редактора» запрошували в ефіри «NewsOne». У січні 2014 року телеканал придбав нардеп від партії регіонів Мураєв, який публічно обстоював російські пропагандистські штампи про Майдан, називав Революцію гідності «державним переворотом».

У червні 2019-го «NewsOne» перейшов у руки кума путіна (через пов’язаного з Медведчуком Козака). Наразі прокремлівський пропагандистський телепроєкт закрито. Заблокований до кінця війни Держспецзв’язком України і смердючий «бастіон», належний провокатору з Полтави.

Тим часом він передруковує писанину блогера Мирослава Олешка, котрий улітку 2023 року з підробленою довідкою ВЛК утік з України. І з-за кордону публікує матеріали, що дискредитують мобілізацію, поширює заклики ухилятися від військової служби.

Поміж постійних «авторів» сікалового сайту – ватні партнери: колишній завсідник медведчуківських каналів Володимир Бойко («бастіон» атестує його: «Еталонний журналіст, публіцист,блогер. Військовий ЗСУ») та донедавна підозрюваний НАБУ в справі суддів Окружного адмінсуду міста Києва адвокат Ростислав Кравець.

Останній без упину просуває кремлівські тези про західне «зовнішнє управління» Україною. Ознакою чого, зокрема, називає санкції проти трьох телеканалів Медведчука. А через ОАСК адвокат силувався скасувати новий український правопис.

Пильний інтерес до опусів Кравця властивий, крім сікалового, таким «медіа»: підсанкційному проросійському «Страна» та власне російському «Украина.ру».

Громадська ініціатива «Голка» виявила, що телеграм-канали обох персонажів діють у рамках однієї кремлівської мережі.

Недооцінювати Сікалова і його маргінальний сайт не варто.

Саме під час повномасштабної війни фінансові можливості діяча зросли. Істотно.

Видаючи себе за неабиякого експерта з енергетики, до того ж учасника війни, він зумів організувати кампанію з дискредитації чеського інвестора Карела Комарека, готового вкласти величезні кошти у видобуток сланцевого газу на Полтавщині.

За цілеспрямованого винищення ворогом об’єктів енергетичної інфраструктури це значно підвищило б стійкість країни. Та саме Комарека емісаром …російського Газпрому цинічно проголосив «полтавський псевдожурналіст та шахрай» і «псевдоактивіст».

Епітети запозичені з заяви, якою Українська добровольча армія закликала правоохоронців розслідувати інформаційну диверсію Сікалова.

До речі, самі росіяни через виснаження запасів масово намагаються освоїти гідророзрив пласта. Хоча ще 2013 року пропаганда фсб залякувала ним жителів Донбасу, налаштовуючи проти видобутку сланцевого газу в Україні.

Продовжує діяч надавати ексклюзивні послуги чиновникам, підозрюваним у корупції. Міняються тільки клієнти.

У 2016 році опікувався обвинуваченою в хабарництві Тетяною Жабо та в супроводі «активістів у камуфляжі» намагався повернути її на посаду. Сама ж екскерівниця Полтавської МСЕК представлялася заступницею голови ГО «останній бастіон», тобто Сікалова.

Торік у жовтні приватний загін тітушок, роль яких відіграють, на жаль, і деякі реальні ветерани «засвітився» під Котелевським райсудом, де розглядають справу Миколи Різника.

Чимало мешканців Опішнянської територіальної громади вважають кримінальне переслідування свого голови замовним. Самовідданого, кваліфікованого та прогресивного, управлінця давно знають, уже й за межами України.

У тиску на нього об’єктивно зацікавлена Світлана Маммадова. Колишня «головиха», котра укрилась у Швейцарії, роками ухиляється від явки до суду й активно «топить» у соцмережах за Сікалова. Обвинувачена у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, та службовому підробленні (ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України). А Різник її викрив і в інших протиправних діях. 10 квітня Гадяцький райсуд ухвалив піддати громадянку примусовому приводу.

Утім, меркантильні інтереси «редактора» – набагато менше зло за інформаційні диверсії.

«Бойовики» Сікалова залучені й у політичні структури, на які він має прямий вплив, фінансуючи їхню діяльність. Окрім партії «дія», купленої наприкінці минулого року у власниці фітнес-клубу з Горішніх Плавнів, таким є «молодіжне крило» під назвою ОУМ «ГРІМ».

Керівництву Кременчуцького вищого професійного училища № 7 та інших навчальних закладів міста на Дніпрі, де сікалові соратники проводять «вишколи», певно, варто поцікавитися, чи не вкладають попутно в юнацькі голови наративи кремля про внутрішнього ворога – в особі вищих органів української державної влади.

Налаштувати недосвідчену молодь на переслідування етнічних меншостей чи представників ЛГБТ, на розправи над політичними опонентами – не складно. Відповідати ж за наслідки злодіянь доведеться безпосереднім виконавцям. Менш імовірно – організаторам. Провокатор залишиться в стороні. Й підбурюватиме далі, на догоду москві.

Персональний аспект

Манкуртом мене об’явив блюзнір, який батьківське прізвище Сікало москалізував у дорослому віці – переховуючись від кримінальних переслідувань. Завдавши смертельного вогнепального поранення супернику, бандюк утік до Ростова. Там у госпіталі лікував власні рани. Потім перебрався до Москви, де працював кілька років. Коли ж повернувся додому, попри оголошення в міждержавний розшук, уникнув обрання запобіжного заходу. А за якийсь час через суд зумів узагалі закрити справу про вбивство (коштували такі «послуги Феміди», певно, дорого).

Невдовзі родина Сікалова підім’яла піщаний кар’єр. Нардеп-регіонал Микола Лісін, бізнес-партнер олігарха Миколи Злочевського, оформив бувшого кримінальника своїм помічником. До речі, за «совка» обидва нардепи навчалися разом у військовому виші, а політичний шлях почали з СДПУ(о).

Після перемоги на парламентських виборах-2006 потужна регіональна хвиля винесла власника «намальованих» дипломів про вищу освіту на посаду гендиректора «Полтавнафтогазгеологія», дочірнього підприємства HAK «Надра України».

Коли підробка документів «спливла», сікалові покровителі влаштували його …заступником начальника облуправління МНС, із протиправним присвоєнням звання майора внутрішньої служби. Крісла й чину він позбувся внаслідок складання протоколу про корупцію.

…2012 року, в День пам’яті жертв Голодомору, я опублікував список – дорослих і малих жителів села Ступки, що на Зіньківщині. Життя яких увірвав кривавий більшовицький режим.

Понад 60 осіб. Для невеличкого села, колишнього козачого хутора, це страхітливо багато.

Наймолодша у мартирологу – дівчинка, немовля віком до року.

Родина мого прадіда дивовижним чином вижила, бо він потрапив до в’язниці. Обвинуваченим у підпалі: сторожував колгоспне поле, збіжжя зайнялося, він намагався гасити полум’я, обгорів.

При в’язничній лікарні у Полтаві його залишили санітаром. Економив на власному харчуванні, примудрявся переправляти сухарі додому. Тим родина й вижила.

Крім імен жертв я зміг розшукати й спогади однієї з жительок Ступок, яка потрапила на примусові роботи до Німеччини і згодом емігрувала до Канади. Її розповідь у 3-томній Білій книзі опублікувала спеціальна Комісія Конгресу США.

На запитання, хто чинив розкуркулювання, нишпорив і конфісковував їжу, жінка свідчила: «що хліб шукали, що по хатах ходили, вишукували, то були свої. То була та продажня шкіра і то свої, що продалися. Кожна нація мав добрих і недобрих людей».

Чомусь ця правда дуже не подобається безпринципній сволоті. Найнятій фсб, аби розколювати Україну.