Розмір тексту

Стаття - відповідь польського професора Павела Сиси на публікацію Василя Бердника

Зародження дружби і співпраці між педагогами і науковцями ветеринарної медицини Польщі та України (1). Така публікація була в нашім блозі 15.11.2024 року. Сьогодні розповідаємо про погляд одного із дійових осіб – польського професора Павела Сиси на опубліковані  матеріали і ситуацію в Україні  через  абсурдну війну, розв’язану рашистами.

Шановний професор Василь Бердник. Я не знав, що такий серйозний професор ветеринарної медицини з Полтави роками веде власний блог. Ще більшим здивуванням стала новина про те, що він вирішив приємно та тепло представити мій профіль на форумі цього блогу, частково як професора ветеринарії, а частково як звичайної людини. Для мене надзвичайне відчуття читати про себе такі гарні роздуми, і водночас соромно, коли я ще за життя читаю про себе. Інакше виглядала би ситуація, якби на такий текст натрапив «герой», який перебуває в стані post mortem.  В такому випадку я міг би відреагувати на опублікований текст «холоднокровно», без емоцій. Проте, оскільки професор говорив про наше знайомство так вільно, у своєму природному стилі, я дозволю собі полемізувати, щоб прояснити деякі фрагменти його розповіді.

       Я зрозумів, що минуло вже 13 років нашого знайомства і теплих стосунків з професором Василем Бердником. Саме завдяки професору та Оксані Бублик після мого першого ділового візиту на факультет ветеринарної медицини (ФВМ) Полтавської державної аграрної академії (ПДAA) = Полтавського державного аграрного університету(ПДАУ) мене кілька разів запрошували   до Вашого приватного будинку, оточеного садом, як гостя і, водночас, тепло приймали. Господиня, пані доцент Ірена, дружина професора, завжди хотіла порадувати мене такою кількістю своїх різноманітних кулінарних делікатесів, що  жоден звичайний організм не міг їх засвоїти. Це дало професору В. Берднику привід для жартів. Але коли він пригощав коньяком, я ніколи не відмовлявся підняти тост за успіхи в роботі  полтавської та польської ветеринарії  і здоров’я їх фахівців.

         Я мав нагоду і задоволення зустрітися з родиною професора на його батьківщині в Черкасах і області. Люди сердечні, гостинні та відкриті в розмові. Завдяки цій поїздці до його родинного гнізда я познайомився з цікавими аспектами історії України часів гетьмана Богдана Хмельницького. Правда, професор побоювався щодо моєї реакції на віртуальну зустріч із організатором і керівником повстання проти тодішньої Речі Посполитої і попередньо цю подорож погодив зі мною. Але Богдан Хмельницький –  герой, який вписав важливі сторінки у Вашу історію. Тому всі розповіді про нього та його діяльність я сприймав із задоволенням, зацікавленням  і інтенсивністю, як губка всмоктує воду.

    Багаторазове перебування в Полтаві та на ФВМ ПДAA дало мені можливість зустрітися з Вашими студентами і налагодити контакти з викладачами, що згодом допомагало мені сприяти розвитку тісних контактів між ПДАА  (ПДАУ) та Університетом Миколи Коперніка в Торуні (УМК). Це стало результатом поглиблення професійних відносин. 

 Ми запросили в УМК Ваших аспірантів і професорів взяти участь у міжнародних конференціях та святах, наукових стажуваннях викладачів (Олександра Туль, Таміла Звенигородська, Ігор Коломак,  Сергій Кулинич) та навчання протягом семестру в УМК студентів (Валерія Стеценко і Катерина Капустян).

        До інформації професора я хочу зробити дві поправки. По-перше, я отримав спеціальну вищу освіту не у Варшавському університеті, а на ветеринарному факультеті  Головної школи сільського господарства в Варшаві ( на англійській мові - Warsaw Agricultural University = Варшавський аграрний університет). По-друге, шкода, що я не маю українського родинного коріння, але і пишаюся тим, що моє рідне місто Ярослав над Сяном (ред.: назва річки)заснував князь Ярослав Мудрий.( ред.: шановний Павел !  Термін « українське коріння» я застосував в лапках, тобто умовно з урахуванням Ваших численних, плідних зв’язків з    науковцями і педагогами ветеринарних установ України. Крім того. Ви почесний професор закладів освіти Львова, Києва і Полтави. Коротше кажучи, якщо я зустріну того, хто піддає сумніву те, що Ви на сто відсотків поляк, то я перший кину в нього камінець!).

 Я міг би також похвалитися тим, що моя "українська батьківщина" в 2-3 рази більша теперішньої Польщі!  Проте правда полягає в тому, що я на 100% поляк і як поляк я отримав найбільшу честь від українських професорів у 2010 році. Вони довірили мені, як одному з кількох  українських професорів, функцію віце-президента Національної Академії Наук Вищої Освіти України.

       Це правда, що моє серце б'ється за Україну. Радісніше й сильніше воно забилося, коли   перший раз випадково у 1994 році доля занесла мене до Львова і я побачив будинок медичного факультету Львівського університету ім. Івана Франка, поруч з Львівською ветеринарною академією, де латиною на  фронтальній стіні написано: "Фізіологія, анатомія, гістологія”. Саме в цьому будинку працював на кафедрі фізіології мій батько, який згодом став професором, а раніше студентом медицини - добровольцем кафедри, після окупації міста Червоною Армією, в.о. асистента до 1941 р. Але найважливішим фактором виникнення моєї щирої симпатії до України є знайомства з багатьма українцями, професорами та асистентами Ветеринарної  академії у Львові, які тепло прийняли мене у свою компанію, а деякі, як-от професор гістології Юліан Ших, включили мене до своїх родин. Я пізнав їх як шляхетних людей, але працюючих у дуже скромних технічних і матеріальних умовах. 

       Тоді я зрозумів, наскільки мав добру співпрацю зі своїми польськими колегами, коли ми в рамках Всесвітньої організації студентів ветеринарної медицини - IVSA (International Veterinary Students Association) їздили на студентські конгреси, наукові поїздки та літні стажування до Західної Європи. Пізніше, коли я їздив за досвідом роботи у закордонні лабораторії та на міжнародні конференції як молодий науковець, я отримав елегантну, непомітну матеріальну підтримку, лабораторне обладнання і, навіть,  подарунок від Фонду Олександра фон Гумбольдта у Федеративній Республіці Німеччині, як їхній стипендіат, - останню модель мікроскопа фірми Zeiss.  Він того часу коштував як два автомобілі класичної марки  Мерседес.(ред.: Цей прилад Павел Сиса подарував кафедрі нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин ПДАА). 

     Незабаром після 1994 року становище Польщі в Європі різко змінилося. Ми стали членами Європейського Союзу і отримали від його країн безпрецедентну матеріальну підтримку. 

        Тому, враховуючи свої особисті здібності та зростаючу позицію в академічній спільноті, я започаткував і сприяв діяльності тих, хто справді потребує підтримки.  A Україна в першому ряду. Я вже познайомився з закладами вищої освіти ветеринарного профілю Львова, Києва, згодом Полтави та Харкова. Завдяки участі в конференціях українських ветеринарних морфологів я познайомився з керівниками морфологів усіх закладів освіти ФВМ України. Ми стали друзями і ставимося один до одного з повагою.

Також я особисто відчув багато тепла від  науковців в Україні. Я пишаюся цими стосунками. 

   А може однак, має рацію професор Василь Бердник, що я маю українське коріння? Ще один факт. Завдяки інтересу до екслібрісу (ред.: ex libris- в перекладі із лат. - «із книжок») — книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка ( 2 ) я познайомився з чарівною українкою, графічним дизайнером, творцем уже відомих у всьому світі красивих книжкових персонажів. Вона є випускницею факультету журналістики Львівського університету імені І. Франка, за спеціальністю військова журналістика. Львів’янка родом із Сум. Її звуть Олександра СИСА. Говорячи про наші стосунки, я завжди наголошую на тому, що у нас, безумовно, є спільні батьки: пра, пра ... дідусі: Адам і Єва. Потім наступні покоління зникли в тумані минулого і тепер ми знову знаходимо один одного!

        Я отримав фото від  неї, Олександри-Саші. Дівчина у військовому одязі і в бронежилеті!!! Це страшно. Спокійне життя українців жорстоко знищено бандитами - загарбниками.

 Хочу лише зазначити, що коли Росія напала на Україну, була надзвичайно сильна реакція поляків. Мільйони моїх співвітчизників відкрили свої серця, простягли руки допомоги та відкрили двері своїх будинків невідомим біженцям з України з тисячами дітей. Таке відношення простих  людей, згодом підтримала наша державна влада. Я міг би Вам багато розповісти про це. Польська професійна організація ветеринарів (Національна ветеринарно-медична палата та її представництва) також активно долучилися до допомоги українським ветеринарам. Придбано і передано в Україну мікроавтобус, яким зараз керує доцент А. Вінярська з  Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького. Навіть у далекі прифронтові містечка вона возить лабораторне обладнання, ліки, та необхідні ветеринарам речі. Неймовірна драма для України і всього світу, який не до кінця розуміє її пагубний вплив для людства.

Слава тим, хто боронить Україну!   Слава, шана  і витримка тим, хто живе в   часи цієї неймовірної бандитської, жорстокої агресії!

  Павел Сиса, професор ветеринарних наук, Варшава, Польща.

 В статті в основному збережена форма викладення матеріалу, але добавлені деякі коментарі, пояснення та редагування автора блогу.       

                   Василь Бердник і Павел Сиса на стадіоні ПДАА ,2019.

PS.:Чарівна пані Ірено, шановний Василю, друзі! На порозі Нового 2025 року передаю Вам найщиріші вітання, бажаю міцного здоров'я і тільки успішних днів, а агресори нехай будуть прокляті назавжди. Обіймаю вас у думках, дякую, що маю таких чудових друзів у Полтаві. 

                                                                                                                                            П а в е л.

Ред.:Щиро дякую Павелу Сисі за відповідь на мою публікацію. Також вдячний Оксані Бублик за переклад моєї статті із української на польську та статті-відповіді Павела  із польської на українську.

                                              Посилання 

1.Бердник В. Зародження дружби і співпраці між педагогами і науковцями ветеринарної медицини Польщі та Україниhttps://blog.poltava.to/berdnyk/20366/.

2.Екслібріс.https://www.google.com/search?q=%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%81&oq=&aqs=chrome.0.35i39i362l7j69i59i450.5490885j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8.

Про автора

Василь Бердник

Василь Бердник

Голова Асоціації ветеринарних спеціалістів Полтавської області, професор

9
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефон редакції: (095) 794-29-25

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему