Зародження дружби і співпраці між педагогами і науковцями ветеринарної медицини Польщі та України

Продовжуємо оповідати про визначних людей – біологів, переважно лікарів ветеринарної медицини, які тривалий час жили   на території Полтавщини і внесли вагомий позитивний вклад у її тваринницьку галузь. Це доктор ветеринарних наук Трифон Васильович Пашов (1) і доктор біологічних наук Юрій Гаврилович Курило (2).За  походженням перший мав  грецькі корені, а другий–українські. Сьогодні будемо оповідати про поляка  Павела Станіслава Сису,  габілітованого доктора ветеринарних наук, професора Ветеринарного центру Університету Миколи Коперника (УМК) в Торуні.

       На відміну від уже названих поважних осіб,  Павел Сиса і зараз живе в Польщі, а на  Україну і Полтавщину регулярно приїздить  на певний час. Його основним завданням було і зараз є - налагодження співпраці і дружби між польськими і українськими науковцями та педагогами, зокрема, Львівської  академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького (Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького (ЛНУВМБ),     Національного університету біоресурсів та природокористування (.НУБІП) і інших. Але далі обмежуся лише описом подій, які мали відношення до Полтавщини.

      Професорка Полтавської державної аграрної академії (ПДАА) Калініченко Антоніна Володимирівна поїхала працювати в Польщу. Цього чомусь захотілося і старшому викладачу кафедри анатомії та фізіології тварин ПДАА Бублик Оксані Олександрівні. Антоніна Володимирівна допомогла їй із стажуванням протягом двох місяців 2013 року в Головній сільськогосподарській школі при Варшавському університеті. Там вона виграла грант  Кіркланда і вдруге пройшла стажування із предмету цитологія протягом одного року. Потім вона стала жити і працювати в Варшаві, але підтримувала зв’язки з Полтавою та факультетом ветеринарної медицини  (ФВМ) ПДАА. В виконанні її починань активно допомагав новий знайомий – відомий професор Павел Сиса. Він бажав поглибити наукові  і дружні зв’язки з Полтавою та, зокрема, Бердником В.П., знайомим по одній із морфологічних конференцій, яка проходила  в 2011 році в НУБІП. 

         Павел Сиса  був  у Полтаві декілька разів  за офіційним  запрошенням ПДАА і як приватний гість сім’ї Бердників. Причому жив  із ними весело і дружно більше двох тижнів підряд. Була всього одна дрібна проблема для господині.  В перші дні життя  в  їдальні помешкання звучали фрази: « це в Польщі не їдять» , а «це я не їм». Яйця курочок власної ферми та молоко і молокопродукти від корови сусідки Лариси Юріївни Писаренко, що мешкає в селі Гожули, швидко і надійно залагодили справі.

        Гість був у Бердників у серпні 2018 року. Педагоги в цьому  місяці мають можливість використати відпустку на свій розсуд. В цей час  Василь Бердник кожен рік відвідував свою матір, яка жила в сестри Жені  в Черкаській області. Я запропонував Павелу подорож  із відвідуванням  місць, в яких у свій час воювали між собою  наші пращури. Він погодився із великим задоволенням. Міцубіші Ланцер спортбек із Василем Бердником за кермом прийняв іноземця-пасажира і по автотрасі Харків – Київ взяв  курс до Хоролу. Далі були Оржиця - Чорнобай- Черкаси. В дорозі трапилося дві події, які змусили нас хвилюватися. Павло  мав звичку задовольняти свою природну  допитливість і  почав самовільно перевіряти дію кнопок, яких в машині чимало. Це закінчилося заявою Павла, що йому дуже жарко. І це не дивлячись на те, що в машині працювала установка « Клімат». Вияснилося, що він включив підігрів свого сидіння. Проблему вирішили самостійно. А ось друга проблема налякала більше. Ми зупинились біля магазину села Тарасівка. Один із чоловіків, які групою  тут стояли, звернув нашу увагу на те, що із машини краплями витікає якась прозора рідина. Гіпотеза, що це бензин, нас не порадувала, бо до найближчої заправки було біля 20 км. В авторемонтній майстерні міста Чорнобаїв нам пояснили,  що це конденсат кліматичної установки. Два професори  збагатились знаннями про технічні особливості машини. Місцями траплялась і  якісна дорога. Шофер дужче тиснув на педаль,  а пасажир його попереджав, що в Польщі так не їздять. Але терпів, бо ж ми були не в Польщі.

        Переночували в Черкасах у сестри Марії. На другий день  взяли із собою ще і мою внучку Настю, красиву 16-17-літню дівчину, і продовжили подорож до Чигирина,  першої столиці України часів гетьмана Богдана Хмельницького, та  села Суботів — його колишнього родинного маєтку. Всі заповідні місця тут об’єднані в Чигиринський Національний історико-краєзнавчий заповідник(НІКЗ), в який входять місто Чигирин, села Суботів, Стецівка, Медведівка, а також дубово-ясеневе урочище Холодний Яр та Атаманський парк. Всього в ньому є 35 пам'яток археології, історії, архітектури, етнографії, мистецтва, природи. 

      В Чигирині відвідали Музей Богдана Хмельницького і Музей археології «Чигирин» та  Замкову гору або Гору  Б. Хмельницького, яка є державною парк-пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення,  із обеліском на ній  - Пам’ятником на честь визвольної війни 1648-1654 років під керівництвом Б. Хмельницького.

       У 1648 році  Суботів став заміською резиденцією очільника Козацької держави. В ній Б. Хмельницький підписав більше 300 універсалів. В Суботівський краєзнавчий музей входять палацовий комплекс гетьмана, церкви св. Михаїла і св. Іллі та «Три криниці». Церква св. Іллі - усипальниця роду Хмельницьких, а «Три криниці» - пам’ятка природи місцевого значення-  три колодязі у долині річки Суби, що стоять впритул один до одного.

        Про них в селі ходить декілька чуток. Назвемо одну. Люди кажуть, що кожен, хто перший раз відвідав пам'ятку, повинен попити з криниці  воду або умитися нею. Дівчатам вона дає вроду, а хлопцям - силу, щоб захищати свою Батьківщину. Відвідати криниці нам настійно рекомендували  місцеві жителі.

 Біля криниць сиділо двоє чоловіків сорокарічного віку. Між Павелом і ними зав’язалась цікава для нього розмова, яку прийшлося скоротити через обідній час. Планували пообідати в ресторані, який розмістився на  мальовничій галявині в лісі.  Поряд з будівлями ресторану були обладнані ставки. Все було добре крім однієї деталі. В ресторанний комплекс того дня не подали електроенергію. Тому не було і обіду. Лише  за кілька десятків кілометрів в місті Кам’янка  вгамувала наш голод моя сестра Женя смачним обідом і ми продовжили подорож через місто Смілу на Черкаси. Там залишили Настю і без особливих пригод по тій же дорозі повертались додому. В Хоролі була приємна зупинка – Павела запросили у гості добрі його знайомі:   Бурлака Григорій Михайлович і  його дружина Раїса Миколаївна. Я підтримав його компанію.

          В ПДАА Павел мав теплу зустріч з викладачами і студентами, прочитав їм  декілька змістовних лекцій із цитології.

         Згодом Павел перейшов працювати в УМК в Торуні і разом з Оксаною виводять зв’язки  з ПДАА на ширший рівень. В січні і березні 2019 року там проходили Міжнародні  конференції із історії ветеринарної медицини і відтворення тварин відповідно. В складі делегацій ФВМ ПДАА я приймав участь в їх роботі. На першій із них виступив з доповіддю про історію ФВМ ПДАА, яка почалась в 1991-1992 роках. Для польських колег це було досить цікаво, бо в УМК ФВМ працював лише другий рік. Конференції і наша участь в їх роботі значно підвищили інтерес польських колег до Полтави і ПДАА.

          В 2019 році до нас приїжджала польська делегація на чолі з директором інституту медицини ветеринарної факультету біологічних і ветеринарних наук УМК в Торуні габілітованим доктором, професором Єнджеем Яськовским. Її членами були Бернадетта Яськовска,дружина; Бартоломій М. Яськовский, син; Ярослав Соболевський Соболевський і Павел Сиса. Польські колеги прийняли участь в роботі Міжнародної конференції, присвяченій пам’яті  Cергія Аранчія, і були дуже незадоволені, що в ній не була присутньою його дочка Яніна Аранчій - начальниця Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області. До речі, Cергій Аранчій ніколи не нехтував подібними конференціями, які проходили на ФВМ.

        Павло Сиса з іншими вченими польської делегації почали наукову роботу. Вони відібрали проби крові від 100 корів в Агропромисловому комплексі Михайлівка Шишацького району, в якому понад 40 років не застосовували хімічні препарати в рослинництві і тваринництві. Мета досліду -  порівняти  геноми корів цього комплексу та корів  господарства Польщі, які регулярно   отримували гормони для синхронізації охоти і регуляції тічки чи пологів  та випасаються на територіях,  сильно удобрених гноєм.

         У 2019 році  в Торунь поїхала  делегація ПДАА на чолі з ректором кандидатом економічних наук Валентиною Аранчій. В склад делегації входили її друзі, але  не було ні одного ветеринарного фахівця, хоч їхали на ФВМ. Це нагадувало туризм, а не налагодження співпраці між науковцями і педагогами  та викликало ще одне незадоволення в УМК. 

  Завдяки зусиллям Павла Сиси  і Оксани Олександрівни  на кафедрі 

хірургії і акушерства ПДАА провів   семінар на тему кастрації тварин польський практик ветеринарної медицини Даніїл Філін. Його дружина Кароліна організувала благодійну допомогу ФВМ ПДАА  приладами: Hitachi Aloka F31,вартістю 140 000 грн,  Aloka Prosound SSD-4000 SV, вартістю 56000 грн, Aloka Prosound SSD-4000  вартістю - 56000 грн, біохімічний аналізатор Rayto  RT-1904C Semi-auto Chemistry Analiser  вартістю 26000 грн.

       Павел Сиса подарував кафедрі нормальної і патологічної анатомії та фізіології тварин ( КНПАФТ)  високоякісний мікроскоп Opton, виготовлений в Західній Німеччині, який отримав  як грант за успішне навчання в аспірантурі. Всі названі прилади необхідні в навчальному процесі та науковій роботі.

      В березні 2020 року проходила  Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми кардіології та анестезіології дрібних тварин». Її організаторами були Асоціація ветеринарних спеціалістів Полтавської області, Польська ветеринарна фундація, ФВМ ПДАА і УМК в Торуні. Активними учасниками в роботі конференції із УМК в Торуні були Уршула Паславська, габілітований доктор, професор та Роберт Паславський,  доктор медичних  наук. 

        Відомо, що  вогнище може горіти, якщо в нього підкидати дрівця. В дружбі чи співпраці щось подібне також необхідне . Із польської сторони був теплий прийом делегацій, обмін практичним досвідом та подарунок приладів. Із нашої –також теплий прийом делегацій. Рішенням Вченої Ради ПДАА вибрано її почесними професорами Павела Станіслава Сису і Єнджея Марію Яськовского.   Уршула Паславська за рішенням №3 Вченої Ради ПДАУ від 19.10.2021 року також є Почесним професором ПДАУ. Але, на відміну від інших професорів,  її фото, на жаль, по сьогоднішній день відсутнє на сайті  установи (5).

       Тепер  гіпотетично проведемо аналіз мотивів, які  мали три основні виконавці в зародженні дружби.

        Павел Сиса народився 15 серпня 1943 року в м. Ярославі (Польща), що на річці Сан, яке, до речі, заснував князь Ярослав Мудрий. Його батько - лікар, випускник Львівського університету, професор фізіології, брат Єнджей і сестра Анна – також професори медицини. Він закінчив біологічний факультет Варшавського університету. Професор Павел Сиса відомий науковець у галузі цитогенетики домашніх і диких тварин. Він ініціював впровадження у клінічну практику методу хромосомної діагностики племінних тварин. Її запровадили в 1989 р. у Польщі. Лише бракування бугаїв із хромосомними абераціями (відхиленнями від норми) дозволило зменшити втрати в тваринництві за 1989-2002 роки на суму в 54 мільйони польських злотих (близько 13,5 мільйонів доларів США). 

Професор Павел Сиса майже 60 років працює  на ветеринарній ниві і є автором або співавтором 11 академічних підручників із гістології, репродукції і цитологічної і гістологічної номенклатури та автором понад 350 наукових праць. Він підготував 8 докторів наук і має репутацію  висококваліфікованого педагога із таких спеціальностей як цитологія, гістологія і ембріологія; зоотехнія, біоінженерія, біотехнологія, агробіологія, історія ветеринарії.

Із 1994 року професор Павел Сиса активно сприяє співпраці  українських наукових, практичних і навчальних установ ветеринарної медицини  з  їх польськими колегами  у Варшаві, Кракові, Любліні, Вроцлаві та Ольштині. Він є членом Академії вищої освіти України і радником  її Президента. 

Має такі нагороди: численні польські відзнаки - медаль Національної освіти, Золотий хрест за заслуги, Лицарський хрест відродження Польщі. Чехословацьке біологічне товариство Академії наук нагородило його медаллю Грегора Менделя, а  Академія вищої освіти України - медаллю «За заслуги» тощо. Він є  почесним доктором ЛНУВМБ імені С.З. Гжицького (2008), почесним професором НУБІП (2013). Павел  активно працює  із 2013 року щодо розвитку наукових і освітянських зв’язків ПДАА і Варшавським університетом та УМК в Торуні. Між ними укладена угода про наукову співпрацю та обмін студентами. В 2019 році  став Почесним професором ПДАА. Павел є поляком із «українськими коренями», які забезпечив його батько своїми добрими оповіданнями про Україну.

Василь Бердник в шкільні роки вдень допомагав батькам господарювати, а ввечері був у своєї бабусі Горпини Павлівни Почки, бо вона жила сама, її оселя була ближче до школи на цілий кілометр і тому вранці можна було довше поспати. Крім того, майже кожен вечір у  бабусі мене чекали  5 однокласників,   які звикли брати в мене рішення чергового  домашнього завдання із  математики. Перед сном бабуся оповідала мені про історичні події нашого села Завадівки та його мешканців, згадувала про різні події свого життя і те, як вона ще підлітком служила у польських панів. До речі, назва села походить від прізвища пана Завадівського, який колись володів селом. Так от  пана і його сім’ю бабуся хвалила і казала , що вони були добрими панами і людьми. Така думка про поляків  і вкоренилась в моїй голові. Інший мій мотив –  зробити користь для ФВМ ПДАА і його студентів, які мріють про поїздки за кордон, зокрема в Польщу.

Оксана Бублик

. Її мотиви найбільш зрозумілі. Як уже повідомлялось(2), її дід Юрій Курило народився і шкільні роки провів на Холмщині у селі Жабче,  Томашовського повіту Люблінського воєводства ( нині Польща).Як кажуть: « все вертається на кола свої». Вона  також пам’ятає, що має дипломи лікаря ветеринарної медицини і доцента завдяки ФВМ ПДАА і тому йому допомагала. Оксана є українкою  із « польськими коренями» від діда Юрія Курила.

.       Відзначу, що описані події лише на перший погляд  були    випадковими.          В філософії давно є  протилежні категорії необхідності (закономірності) і випадковості. Їх трактують по різному, але суть одна – в першому випадку подія повинна відбутись обов’язково, а в другому – може  не відбутись, а може і відбутись, але через  ланцюжок випадковостей (3).В усякому разі, механізми   зв’язків між подіями, що відбувалися, зможе науково пояснити лише сінергетика - молода міждисциплінарна наука, яка сьогодні інтенсивно розвивається. Вона   якраз вивчає як із хаотичних процесів  виникають закономірні системи (4). Для тих читачів, хто не має бажання сушити голови глибокою наукою пояснимо ситуацію з урахуванням французької крилатої фрази: Cherchez la femme («шукайте жінку»).Шукаємо і знаходимо. Це уже названі Антоніна Калініченко і Оксана Бублик.

        Таким чином, закладена основа щодо  поглиблення зв’язків   на освітньому і науковому рівнях на благо Польщі і України.

       Приведені нами  дані щодо налагодження добрих відносин між людьми, тим більше із-за кордону, не є хрестоматійними. Їх треба створювати з урахуванням конкретних ситуацій. Дружба і співпраця між народами – велика сила. Вона  «посадила в галошу» навіть рашистську «другу армію світу» із планом її керівництва окупувати Україну за три доби. Сьогодні в українського народу є три фронти. Перший - передовий, де вбивають чи калічать окупантів. Другий -внутрішній, де ухилянтам від військового обов’язку « прищеплюють» патріотизм, борються із колаборантами, хабарниками, злодіями бюджету і державного майна, належним забезпеченням армії всім необхідним для успішного знищення окупантів тощо. Третій- це майже 10-мільйонна « армія» біженців за кордоном України. Вони, по можливості, повинні, як патріоти Батьківщини, приймати активну участь у налагодженні добрих відносин із громадянами держав, в яких зараз перебувають. Слава Україні і її захисникам!

Посилання

1. До 120-річчя  з Дня народження  доктора ветеринарних наук Трифона Васильовича Пашова// https://blog.poltava.to/berdnyk/18700/ .   

 2.День спогадів про  Юрія  Курила, який народився на       території Польщі, а  60 років тому став полтавцем// https://blog.poltava.to/berdnyk/19666/.

3.Необхідність і випадковість.//https://reporter.zp.ua/neobhidnist-i-vipadkovist-wnq.html.

4.Сінергетика//https://stud.com.ua/35383/filosofiya/sinergetika_metodologiya_samoorganizatsiyi_sistem_mizhdistsiplinarnoyi_komunikatsiyi.

5.Почесні професори ПДАУ//https://www.pdau.edu.ua/content/pochesni-profesory-poltavskogo-derzhavnogo-agrarnogo-universytetu.

Голова Асоціації ветеринарних спеціалістів

Полтавської області                                                                         Василь Бердник