День спогадів про Юрія Курила, який народився на території Польщі, а 60 років тому став полтавцем

Вона виникла перед людьми тисячі років тому, коли приручених тварин почали одомашнювати - вирощувати від них приплід. Вона, до речі, є досить актуальною і на сьогоднішній день. Юрій Гаврилович був також одним із засновників факультету ветеринарної медицини ще колишнього Полтавського державного сільськогосподарського інституту, а нині університету (ПДАУ).

19 травня 2024 року в приміщенні Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського відбувся захід « День спогадів про Юрія Курила». В ньому прийняли участь його колишні співробітники ПНДІС і ПДАУ, рідні і знайомі. Через військовий стан і повітряні загрози кількість запрошених була обмеженою. Учасники заходу проглянули відеофільм, підготовлений Іриною Бердник (відео прикладається). В ньому коротко приведені деякі етапи не завжди легкого життя Юрія Гавриловича: школяра у Польщі і юнака - остарбайтера в Німеччині. Далі було навчання в ветеринарному технікумі і на ветеринарному факультеті Львівського зооветеринарного інституту. Вирішальними виборами в житті Юрія було навчання в аспірантурі під керівництвом знаного вченого біохіміка С.З. Гжицького та самостійна наукова робота в колективі ПНДІС УААН. Приведені також фото про Юрія Гавриловича і його родину.

Бердник Ірина Юріївна, в дівоцтві Курило,кандидат біологічних наук, доцент,Відмінник аграрної освіти і науки. Вона сказала, що дехто відмовляв мене від організації сьогоднішнього заходу. Мовляв, пройшло багато років із часу подій, про які Ви згадуєте і хіба це буде комусь цікаво під час війни із окупантами. Такі події присвячуються переважно так званим « круглим датам». Та мене дуже мотивував і надав емоційного піднесення вірш Святого Івана Павла ІІ в перекладі з польської мови пані Ірини Баб’як :

Ніколи не буде пізно,

Щоб знову життя почати,

Знайти собі іншу дорогу і

Ще раз спробувати

Ніколи не буде пізно

На станції нещасливій

На потяг останній сісти і

Ним добратись до мрії…

Я є другою в династії лікарів ветеринарної медицини, моя донька Оксана – третьою. 

Юрій Гаврилович Курило - знаний вчений-біохімік і фізіолог,педагог, громадський діяч, великий патріот України і ветеринарної медицини. Він народився на Холмщині у селі Жабче Томашовського повіту Люблінського воєводства ( нині Польща) у родині землеробів –одноосібників, які мали 10 моргів землі (біля 5,5 га ).

Згадка про Холмщину навіює спогади про історичні події, які там відбувалися. В їх числі –депортація ( примусове виселення ) українців із найзахіднішої частини території України, що входила до складу Польщі до виникнення СРСР.

Після відеофільму були емоційні, змістовні виступи учасників заходу.

Почерняєв Костянтин Федорович, доктор сільськогосподарських наук:

«Дякую долі, що на моєму земному шляху нагодилося знатись з паном Юрієм, безмежно обдарованою душею – колегою, напутником, сусідом».

Рибалко Валентин Павлович,доктор сільськогосподарських наук, академік УААН. 

Він дав характеристику Юрія Гавриловича як людини, вченого і громадського діяча. Зокрема відмітив наступне. 

Юрій Гаврилович був доброю людиною, хорошим товаришем, патріотом України, знаним вченим і ініціативним громадським діячем, зокрема, очолював організацію « Зелений світ». Це була людина із Великої літери.

Баньковська Ірина Броніславівна, доктор сільськогосподарських наук прочитала вірша, присвяченого Юрію Гавриловичу, і на паперовому носії вручила його дочці Ірині:

Людина – посмішка

А очі всміхаються весело

І ловлять промінчики Сонця

Сьогодні постало і все тепло

Душа відкриває життю

Як віконце !

Віконце Душі посміхається,

Серця відкриває заспані. 

Нехай Новий День їм станеться

Нехай вірять – все буде добре.

І радісно !

Радісно буде, мирно та весело,

Гарно, правдиво й відверто, 

Бо очі всміхаються щедро так

Новому Дню, життю Новому, 

Кожному Серцю!

Голуб Неліна Дмитрівна, кандидат сільськогосподарських наук, доцент. 

Вона відмітила, що при науково-дослідному інституті свинарства була створена школа підвищення кваліфікації сільськогосподарських кадрів. Юрій Гаврилович в ній читав яскраві лекції, складені на основі проведених в інституті досліджень. Це давало змогу впроваджувати їх у виробництво. 

Бердник Василь Петрович, доктор ветеринарних наук, професор, зять, яким, правда, став через сім років після того, як Юрій Гаврилович пішов у вічність. 

Пам’ятаю першу зустріч і знайомство із Юрієм Гавриловичем. Це було у дворі Полтавської зональної науково-дослідної ветеринарної станції у восьмидесяті роки попереднього століття. В Полтаву із Дніпропетровщини приїхав мій однокурсник Сушков Василь. Його до мене на роботу і привів Юрій Гаврилович. Він справив на мене добре враження. Кінцевим було відчуття, що я його давно знаю. 

Юрій Гаврилович був дуже доброю людиною. Приводжу факт. В 1992 році я отримав земельну ділянку і почав збирати матеріали для будинку на ній. В їх числі потрібна була і якісна облицювальна цегла. Її виготовляли на Малобудищанському цегельному заводі. Але там мені відповіли, що цегли немає. Якась добра душа порекомендувала звернутись до Юрія Гавриловича. Питання вирішилось. Можливо, він якось відчув, що через десяток років в цьому будинку буде жити його любима дочка Іра. Вона зараз і є для мене ще однією доброю згадкою про Юрія Гавриловича.

Бородай Анжела Борисівна, кандидат ветеринарних наук, доцент. Вона сказала:

дивовижно, як переплітаються історії життя Юрія Гавриловича, спогади про нього, про долю України і українців на початку минулого століття із сьогоденням. Які аналогії можна провести. 

Юрій Гаврилович викладав у нас досить важкий предмет « Клінічна біохімія», який,до речі, є важливим для фахівців ветеринарної медицини. Пригадуються і веселі ситуації про спроби зловживання добротою викладача винахідливими студентами на колоквіумах.

Дякую Ірині Юріївні за ідею і організацію цього заходу , дякую всім, хто пам’ятає Юрія Гавриловича, цікавиться його життям, науковими роботами , знаходить в них натхнення і ідеї для власних розробок. Такі зустрічі, як сьогоднішня, потрібні в першу чергу для молодих людей, які шукають свій життєвий шлях.

Чирков Олександр Григорович, кандидат сільськогосподарських наук, один із засновників Народного Руху України на Полтавщині, делегат його Установчого з’їзду. 

Він виступив за овальним столом і підкреслив, що Юрію Гавриловичу була властива послідовна, абсолютна проукраїнська позиція, від якої він ніколи не відступав. Вона кидала виклик пануючій радянсько – імперській ідеології, а з огляду на репресивний характер держави, була небезпечною для носія подібних поглядів. Та це його не зупиняло. Юрій Гаврилович свідомо і повсякчас створював навколо себе українське середовище.

Такий напрям його діяльності був не менш важливим, ніж наукова робота. Для нас, молодих, він був на той час орієнтиром при виборі власної життєвої позиції. Ми вдячні Юрію Гавриловичу не лише за вагомий науковий доробок, але й за його внесок у справу національного відродження. Світла йому пам'ять! 

Також Ірина Юріївна Бердник згадала про останній раз, коли бачила живим свого батька. 10 жовтня 1996 року в першому корпусі теперішнього аграрного університету. Юрій Курило поцілував доньку та сказав: “...завтра, Іриночко, зустрінемось.” А 11 жовтня Юрій Курило помер. Біля прохідної закладу Ірину Юріївну окликнув черговий і запитав: “сьогодні на робочому місці помер Ваш батько ? Я також переселенець із тих країв. Мені сказали, що ще одним бандерівцем стало менше.” Ірина Юріївна зауважила, що антибандерівці ще, на жаль, були і тоді, і тепер. Але треба пам’ятати слова Ірини Дмитрівни Фаріон, що найвищою формою пошанування справжнього українця-патріота - назвати його бандерівцем. Бандерівець — це дух нескореності, сила, яка береже історію та ідентичність українця.“Я завжди гордилась своїм батьком, а це ще добавило мою любов і повагу до нього” – сказала Ірина Бердник.

Після офіційної частини заходу була неофіційна за овальним столом, на якому красувались великий привабливий коровай, маковики, цукерки, напої тощо. Вона проходила ще більш емоційно, тепло і дружньо.

Захід « День спогадів про Юрія Курила» удався. За це треба подякувати Ірині Юріївні як його організатору і автору відеофільму, Анастасії Недогорській за технічну допомогу в його створенні, керівництву і працівникам названих бібліотек Людмилі Заливчій і Аллі Павленко за технічну допомогу в проведенні заходу. 

Особлива подяка всім, хто виступав чи був на ньому присутній. Всім удачі!

Анастасія Недогорська, журналістка інтернет-видання "Полтавщина".

Заливча Людмила Олександрівна, завідувач бібліотекою- філією № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.

Павленко Алла Миколаївна, завідувач відділу документів із технічних та природничих наук Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П.Котляревського.

Посилання до відеофільму

1.Баб’як І.Г. Б12 Дари і скарби:Поезія/Уклад.Н.Бугай – Полтава:Дивосвіт, 2021.- 192 с.+8 с вкл.

2.В’ятрович В.М. За лаштунками «Волині -43». Невідома польсько – українська війна/ В.М. В’ятрович- Харків: Книжковий клуб « Клуб сімейного дозвілля».- 2022.-304 с. 

3.Галяс В.Л. С.З. Гжицький –вчений, організатор науки, педагог.- Львів,2000.- 336 с.

4.Козярчук Л. Сторінки історії містечка Рожище: історико-краєзнавчі нариси/ Л.Козярчук.- Луцьк: Вежа-Друк, 2018 .-270 с.

5.Козярчук Л.Дорогузьк та околиці- родинні землі Холмщини/Л.Козярчук, С.Янішевський.- Луцьк:Вежа-Друк, 2019.- 122 с. 136 ілюстр.

6.Маркович О. Поклик душі.- Львів, видавн. « Письменник», 2005.- 284с.

7.Морозюк Р. Краяни. Волинь – Полтавщини/Р.Морозюк-Полтава, 2023.- 427 с.

8. .На полі чести: У 2 кн.-Кн.1. Невже то я?/ Упорядник О. Сінченко .- К.: ТОВ « Видаваництво Кліо», 2015.- 368 с +96 с. іл.

9.Про що гомонить Соборний майдан. Інтерв’ю. Есеї. Сторінки боротьби за свободу./ Г.Дениско – Полтава.ФОП Говоров С.В.,2018.- 392 с.

10. Документальний фільм :Так було про українських переселенців з Холмщини,… О.Бухало. Рівненський ОДТРК- 2014.

11.Традиційна культура українців – переселенців з Холмщини (на матеріалах усної історії)/В.Борисенко.Серія історичне.2015.-Випуск 51.- С.581-631.Вісник Львівського університету.

12.Шевченко Т. Кобзар.- К.:Рад. школа, 1987.- 3-е изд.-608 с.

Голова Асоціації ветеринарних спеціалістів Полтавської області Василь Бердник