Полтавський аеропорт імені... (2 серія)
Фантастична оповідь.
(продовження. початок.)
Вирішили без імені.
Будь-яке ім'я - велика торбина противників.
Зупинилися на "Полтавському аеропорті".
***
"Іване, до якої тарілки нам той аеропорт?"
У віртуальній говорильні зібралася купа активістів геймерів.
З тих пір як приміщення рад віддали соціальним службам, в рази напуклилася ефективність прийнятих рішень.
***
Публічне відкрите обговорення питань громадського життя.
Мало такий ефект.
Таїни зникли.
Навчені Діонісіусом активісти геймери вишкрябували ті таїни з висловлювань своїх опонентів.
Простенька програмка "Антитаїна" аналізувала висловлювання, вказуючи, де зелені стрибунці чухають спину.
***
"Утримання аеропорту витягує з нашого бюджету пристойних таких тарганчиків.
Як начебто ми придбали собі додому величезного породистого кота.
...звісно, такий гарненький котик.
Але хто за ним лоток прибиратиме?"
***
Іван скинув свою віртуальну корону.
Хвилина щирої щедрості.
"Домовленість з нашими південними партнерами.
Створюється евакуаційна мережа.
Полтава потрапила до цього проекту.
Аеропорт готують по прийому біженців.
Наші фінанси в цю справу невеликі. Основну суму фінансують зверху.
В перспективі кількох років маємо великий зиск.
Для облаштування біженців дають пристойні мішки цукру.
Тому сьогоднішня збитковість - всього лише вигідне вкладення в майбутнє."
Іван вдягає корону.
На екрані віртуальної говорильні корона збуджується золотавим сяйвом.
Наче пульсуючі вибухи.
Промені закручуються золотавими баранцями.
Розлітаються навсібіч.
"Антитаїна" показує Іванову щирість.
***
Павло вже покинув цю справу.
Втратив цікавість.
Підсвідомість задавила питаннями: "Навіщо воно мені?".
Флоренція обійма, підціловує: "Пав-лику... Пав-лику...".
Павло замислився: "Флоренція реальна, бажана. Але чому віртуальна говорильня таки реальніша, ніж вона?"
