«Кожаненькі туфлі не нада? Недорого.»

Стою під магазином, чекаю дружину і читаю в телефоні Шестова.

Як з того світу причовгує якась старенька, суне мені під носа туфлю:

«Кожаненькі туфлі не нада? Недорого.»

Дивлюся – старезна затоптана туфля.

Запилена.

Стерта підошва, підбита вже стертою новою резиною (видно цвяшки).

«Не нада».

Старенька човгає далі.

***

А я починаю міркувати, куди би можна було примінити ту туфлю, аби я її таки купив.

І перша думка, яка приходить: чи вдалося би з неї зварити наваристого супа?