Полтава як майданчик для експерименту: чи здатний штучний інтелект замінити поетів та музикантів?
Полтавщина завжди славилася своїми літературними та музичними традиціями. Від Івана Котляревського до сучасних поетів і бардів, які щотижня збираються у затишних полтавських кав’ярнях, бібліотеках та мистецьких просторах, щоб почитати власні вірші чи заспівати під гітару. Але світ стрімко змінюється. І недавно саме в Полтаві ми наважилися на культурний крок, аналогів якому, можливо, ще не було в Україні — провели перший живий Експериментальний ШІ-вечір поезії та музики.
В інтернеті вже нікого не здивуєш картинками, текстами чи треками, які згенерували нейромережі. Проте ми звикли, що це відбувається десь «по той бік екрана», наодинці з комп'ютером. А що буде, якщо винести штучний інтелект у живе коло людей, у формат класичного творчого вечора?
Саме таку «пробу пера» ми влаштували в межах нашого «Дискусійного Клубу Полтава» (ДКП).
Як проходив полтавський експеримент?
Механіка вечора була водночас простою і технологічною. Напередодні я розробив спеціальну інструкцію (промпт) для текстової нейромережі, яка дозволяє генерувати вірші у моєму власному поетичному стилі — дещо іронічному, філософському, з рваним ритмом та чотиривіршами.
А далі слово взяли гості нашої зустрічі. Кожен міг виступити «замовником» твору просто тут і зараз: задати тему, ключові слова, настрій і власний життєвий контекст. За лічені хвилини штучний інтелект створював вірш українською мовою, віртуальний ШІ-декламатор озвучував його для присутніх, а музична нейромережа (Suno) одразу ж перетворювала ці рядки на повноцінну пісню у вибраному жанрі.
Усі згенеровані аудіо- та відеофайли гості одразу отримували собі на згадку як подарунок.
Від філософії свободи до «моря під хмарним рушником»
Результати виявилися несподіваними навіть для скептиків. Коли наші учасники замовляли роздуми про свободу, про шалений темп сучасного життя (де потрібно зупинитися для «усвідомленої дегустації» миті) або ж просили романтичну лірику про природу й море — машина у поєднанні з моїм промптом видавала доволі нетривіальні образи.
Як вам, наприклад, метафора про «море, що ніжиться під хмарним рушником»? Присутні довго обговорювали кожен рядок, оцінюючи риму, глибину підтексту та якість музичного аранжування. Багато хто відзначив, що пісні виходили взагалі на «5 з плюсом», а за середнім рівнем якості така миттєва творчість анітрохи не поступається середньостатистичним творам, які сьогодні пишуть люди.
Головна інтрига вечора: хто ж автор?
Та найгарячіша дискусія розгорілася навколо фундаментального питання: кого вважати автором створених на вечорі віршів та пісень?
Думки полтавців розділилися:
- Замовник (гість вечора)? Адже без людської команди ШІ нічого не робить — саме людина вкладає ідею, життєвий досвід, емоційний запит і контекст.
- Розробник промпту? Тобто я, оскільки саме мої стилістичні рамки та інструкції визначили те, якою мовою і якими художніми засобами «заговорила» машина.
- Чи все ж таки сам штучний інтелект? Адже саме алгоритм дібрав конкретні слова, рими, синтезував вокал і написав мелодію.
Ми дійшли цікавого висновку: що глибший контекст, власні метафори та переживання вкладає людина у запит, то більше в кінцевому творі «людського» співавторства. А якщо дати машині сухе, поверхневе завдання — вона заповнить порожнечу власними штампами.
Запрошую до перегляду та дискусії!
Цей вечір у Полтаві показав головне: штучний інтелект — це вже не далека фантастика, а реальний творчий інструмент, який може об'єднувати людей за живим та змістовним спілкуванням.
Повний запис нашого Експериментального ШІ-вечора з усіма дискусіями, процесом створення віршів та звучанням згенерованих пісень я виклав у відкритий доступ.
А як вважаєте ви, шановні читачі «Полтавщини»? Чи має право на життя така поезія і музика? І кого б ви назвали автором твору, написаного у співавторстві з нейромережею? Діліться своїми думками в коментарях!
