Домра, епохи й садиба Короленка: про що говорить Ксенія Шумна в новому відео
Кілька попередніх розмов на «Полтавщині» (тут, тут, тут) були про шлях домристки Ксенії Шумної: чому вона проміняла роботу в Катарі на повернення до Полтави та української домри, як шукає своє місце в міському музичному просторі. У новому відео розмова зміщується від біографії до музики як такої — і до того, як вона звучить у стінах літературно-меморіального музею Володимира Короленка.
Ключова ідея, про яку говорить Ксенія, — «Діалог епох». Вона пояснює, що програма побудована як подорож крізь час: від творів кінця X століття до музики ХХ століття. Сучасні композиції там не «просто присутні», а вступають у розмову з музикою минулих епох. Так глядач може в одному концерті пройти різні стилі й відчути, на які саме інтонації найсильніше відгукується його власна душа.
Окремий акцент у відео — нове амплуа домри. Ксенія нагадує, що ми звикли чути цей інструмент переважно в народному й класичному репертуарі. Натомість у програмі з’являються кавери на сучасні українські та зарубіжні пісні, джазові імпровізації, навіть драйвові, майже «рокові» номери. Домра виходить зі звичного образу й починає говорити мовою сьогодення.
Цікава деталь розмови — поєднання домри з електрогітарою. Ксенія підкреслює, що це не акомпанемент, а рівноправний дует: інструменти по черзі солюють, акомпанують один одному і час від часу зливаються в спільну головну партію. Окремо згадується й номер, де звучать уже дві домри — своєрідний внутрішній діалог інструмента із самим собою.
Не менш промовистим є контекст музею Короленка. Ксенія говорить про садибу як про камерний, затишний простір, де музика сприймається особливо гостро, бо між виконавцем і слухачем практично немає дистанції. Тут легко уявити, як «відкриваються двері, заходить Володимир Галактіонович Короленко, сідає в перший ряд і починає слухати концерт» — одна з найяскравіших метафор, що звучить у відео. На запитання, що вона зіграла б йому, Ксенія обирає «Дикі танці» Руслани, пояснюючи цей вибір енергією, радістю, прагненням до свободи — тим, що було близьким і самому письменникові, який бачив сенс життя не в покорі, а в прагненні до щастя.
Наприкінці розмови Ксенія мимохідь зазначає, що в садибі Короленка зараз готують програму, де всі ці ідеї втіляться наживо: від мандрівки епохами до несподіваних поєднань інструментів. Але в центрі відео — не афіша, а роздуми музикантки про те, як за допомогою домри й простору старої полтавської садиби можна говорити з людьми про свободу, радість і власний внутрішній час.
