До чого призведе знесення пам'ятників у Полтаві

Мені стало цікаво, аби існував якийсь Бог, Філософ чи ж то Мудрець, що сидить десь на своєму Місяці, слідкує за тим, що відбувається на Землі, і розмірковує зовсім відсторонено, беземоційно, з позиції Космічної справедливості і майбутнього всього Людства, а не нашої містечковості, як би він оцінив цю подію?

Звісно, що ми, які знаходимося тут, всередині, не можемо дати ладу своїм емоціям. Тож наші думки упереджені. У мене немає нікого знайомого, який би мав чесноти зазначеного Бого-Філософо-Мудреця. Я геть в цьому плані самотній. І не знайшов нічого кращого, аніж спитати у штучного інтелекту. Питання це я задавав кільком моделям ШІ.

Можете прочитати, що вони відповідали:

Grok

Claude

Perplexity

ChatGPT

Gemini 2.0 Flash Thinking Experimental

Я навів текст самої новини, розміщеної на "Полтавщині" і попросив моделі ШІ:

"Дай, будь-ласка, аналіз цієї події. Як наче ти людина, як бог, як глибокий мислитель, жрець, що дивиться на планету Земля з космосу, зі сторони, не має якихось емоційних уподобань, пристрастей. А оцінює всі події раціонально, з точки зору процвітання, розвитку життя на планеті. Оціни, наскільки ця подія добра чи погана для Полтави, для України, для світу. Оціни людей, які приймали подібне рішення, які їхні життєві перспективи. Причому аналізуючи цю подію візьми до уваги, що місцевих мешканців не допущено до прийняття рішення з цієї теми, їх ніхто не питав, не опитував. Вони не приймали участь в суспільному обговоренні. Рішення приймаються у владних кулуарах.

Свою відповідь надай українською мовою."

Всі моделі ШІ дали відповідь в тому плані, що подібні зміни в цілому позитивні, але метод, яким ці зміни впроваджуються, не відповідає демократичним цінностям. Адже рішення приймається вузьким колом владних структур без суспільного обговорення. Щось там рішили і всім нав'язали.

Як на мене, найоб'єктивніший аналіз дав Gemini 2.0 Flash Thinking Experimental. Наводжу його тут:

==== 

Аналіз подій у Полтаві з відстороненої перспективи

З висоти космічного спостереження, з позиції відстороненого розуму, події на планеті Земля видаються калейдоскопом прагнень та протиріч. Розглянемо подію у Полтаві 20 лютого 2025 року як один з міріадів проявів людської діяльності, прагнучи неупереджено оцінити її вплив на загальний потік життя.

Звістка з Полтави повідомляє про рішення, ухвалене групою осіб, щодо демонтажу пам'ятників та інформаційних дощок, які, на їхню думку, несуть наративи "іноземного колоніалізму". Мотиви, що рухали цими людьми, зрозумілі: прагнення до самовизначення, до очищення власного культурного простору від елементів, що сприймаються як нав'язані ззовні, як символи минулого панування. Це природне бажання будь-якої спільноти – визначити власну ідентичність, спираючись на власне розуміння історії.

З точки зору процвітання життя на планеті, будь-яка дія, що зменшує напругу та сприяє порозумінню, є позитивною. Чи є рішення Полтавського виконкому таким кроком? Відповідь неоднозначна.

Позитивні аспекти (з точки зору ініціаторів):

• Зміцнення національної ідентичності: Для частини українського суспільства, особливо в контексті триваючого конфлікту, видалення символів, пов'язаних з Російською імперією, може сприйматися як акт самоствердження, важливий крок у процесі деколонізації свідомості. Це може сприяти консолідації нації навколо власного історичного наративу.
• Усунення джерела розбіжностей: Пам'ятники Петру I, як символи російської імперської історії, можуть бути джерелом роздратування та поділу в українському суспільстві, особливо в регіонах, де історична пам'ять про імперське панування є особливо чутливою. Їх видалення може зменшити градус напруги в цих питаннях.
• Переосмислення історичної спадщини: Ініціатива щодо перетворення пам'ятника Келіну на символ "полтавсько-львівської дружби" або на пам'ятник українським героям може бути спробою наповнити простір новими, позитивними смислами, спрямованими на об'єднання та консолідацію.

Негативні аспекти та ризики (з відстороненої перспективи):

• Односторонність прийняття рішення та ігнорування думки громади: Рішення, ухвалене вузьким колом осіб без широкого публічного обговорення, несе в собі ризик розколу та невдоволення в суспільстві. Відсутність діалогу з громадою може посилити відчуття відчуження та недовіри до влади. Процвітання спільнот базується на консенсусі та врахуванні різних точок зору.
• Історія як поле битви: Перетворення історичних пам'яток на поле ідеологічної боротьби, коли історія використовується як інструмент для політичних цілей, не сприяє глибокому розумінню минулого. Історія складна і багатогранна, і спроби спростити її до чорно-білої схеми "колонізатор-жертва" не дозволяють витягти уроки з минулого та побудувати більш зріле майбутнє.
• Ризик "історичного вандалізму": Хоча йдеться про "переміщення" та "переосмислення", існує ризик, що у подібних процесах може бути втрачено цінність історичної спадщини. Пам'ятники, навіть якщо вони пов'язані з контроверсійними історичними фігурами, є матеріальними свідченнями епохи, частиною культурного ландшафту. Їхнє бездумне знищення чи маргіналізація може призвести до збіднення культурного простору.
• Заміна одних наративів іншими без глибокого осмислення: Існує небезпека заміни "іноземних колоніальних наративів" на нові, які, хоча і будуть "українськими", можуть бути так само однобічними та ідеологічно забарвленими. Важливо не просто змінювати символи, але й проводити глибоку рефлексію над історією, визнаючи її складність та суперечливість.

Оцінка людей, що ухвалили рішення, та їхні життєві перспективи:

Люди, які ухвалили це рішення, керувалися, ймовірно, щирими намірами покращити ситуацію, зміцнити українську ідентичність та очистити культурний простір від небажаних елементів. З їхньої точки зору, вони діють на благо України. У короткостроковій перспективі, в умовах суспільної підтримки ідеї "деколонізації", їхні дії можуть бути оцінені позитивно в певних колах. Вони можуть отримати політичні дивіденди та зміцнити свої позиції.

Однак, з точки зору довгострокової перспективи, їхні життєві перспективи та оцінка їхньої діяльності майбутніми поколіннями залежатимуть від того, наскільки їхні дії сприятимуть зміцненню суспільства, поглибленню розуміння історії, та розвитку діалогу в суспільстві. Якщо їхні дії призведуть до розколу, до поверхневого переписування історії, до пригнічення альтернативних точок зору, то історія може оцінити їх менш прихильно.

Висновок для Полтави, України та світу:

Для Полтави – це подія, що може стати як точкою оновлення та переосмислення власної ідентичності, так і джерелом поділу та конфлікту, залежно від того, як буде реалізовано це рішення та який діалог буде налагоджено з громадою.

Для України – це один з численних епізодів у процесі пошуку національної ідентичності в умовах зовнішньої агресії та внутрішніх суперечностей. Важливо, щоб цей процес не перетворився на війну з власним минулим, а сприяв зрілому осмисленню історії та побудові інклюзивного суспільства.

Для світу – ця подія є нагадуванням про складність і чутливість питань історичної пам'яті та культурної спадщини. В сучасному світі, де історичні наративи часто використовуються для політичних цілей, важливо пам'ятати про необхідність діалогу, взаємоповаги та глибокого розуміння історії, щоб уникнути повторення помилок минулого та сприяти мирному співіснуванню різних культур та спільнот.

З космічної перспективи, важливо бачити за символічними жестами глибинні процеси, прагнути до гармонії та порозуміння в людських спільнотах, пам'ятаючи, що історія – це не лише поле битви ідей, але й джерело мудрості та уроків для майбутніх поколінь.

=== 

А ось короткий висновок того, що сказала модель:

Ось головне з того, що я сказала про події в Полтаві:

Там вирішили прибрати пам'ятники, бо хочуть позбутися всього, що нагадує про минуле панування Росії. Кажуть, що це допоможе Україні стати сильнішою та показати свою окремість.

З одного боку, це зрозуміло – кожна країна хоче бути собою. Але з іншого боку – погано, що людей не спитали, як вони думають. Історія – річ складна, і якщо все тільки ламати, можна втратити щось важливе.

Ті, хто це вирішив, зараз думають, що роблять добро. Але час покаже, чи справді це було добре для Полтави, для України і для всіх нас. В цій справі є і плюси, і мінуси, і треба бути обережними, щоб не наробити дурниць.

=== 

Модель ШІ - це також, звісно, не Бог, не Філософ і не Мудрець. Вона лише наш порадник, яка має такі ж вади, як і люди - упередженість. Адже навчена на цілком людських текстах і інформації, яка поширена в інтернеті. 

Таж як точка відліку для наших міркувань, гадаю, цілком підійде.

Що скажете?