Жіночий ексгібіціонізм

О п’ятій ранку прокинувся.

Узяв рушника, плавки і побіг на Боронівський ставок (с.Розсошенці).

Прибіг.

Тиша.

А ні душі. Гарно.

Перевдягнувся, до води.

Вода тепла.

Поплавав.

Вийшов на берег, витираюся рушником.

В цей момент під’їзжає на лісапеті мадам років сорока п’яти.

До мене:

- Я вас не смущатиму? Хочу поплавати.

- Та плавайте, чому б ви мене смущали.

- Та я голяка полюбляю.

Знизую здивовано плечима. Слова застряли.

Кидає біля мене лісапета, на обличчі дивна посмішка (мабуть, трохи не всі дома).

Розмашисто крокує до води, на ходу знімає футболку, під футболкою висять груди п’ятого розміру. Знімає заношені спортивні штани. Там також нічого немає. Окрім чорного трикутника нижче поясу.

Дивлюся на те диво. І соромно, та ж і цікаво.

Талії немає. По дві глибокі складки на її місці сходяться до хребта.

Худі ноги.

Гарна шкіра, як у молодої. Зморшок не видно. У міру повненька.

Підходить до води, лячно пробує ногою воду: «Яка тепла водичка!».

Задоволена.

Самовіддано кидається у ставкові обійми. Попливла, як русалка на виданні.

Я ж, поки вона блаженно плаває, швиденько перевдягаюся і даю драла.

Бо хто зна, що їй ще в голову прийде, як з води вилізе.